Працівник виявив бажання покинути займану посаду. Керівник компанії погодився припинити трудовий договір за згодою сторін. Які домовленості між роботодавцем і підлеглим можуть бути за умови такого звільнення – далі.
Правові аспекти
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) підставами припинення трудового договору є угода сторін. У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору. Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.
Як засвідчує аналіз судової практики, траплялися трудові спори, що пов’язані насамперед зі зверненням працівників із позовами про їх звільнення за згодою сторін роботодавцем без їх згоди (див. постанови Верховного Суду від 16.02.2022 р. у справі № 591/4938/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 591/1375/19, від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 264/2678/17, від 27 березня 2019 року у справі № 524/3490/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 487/5015/16-ц).
Підстави припинення трудового договору за згодою сторін
Для з’ясування питання про законність припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) першочергове значення має те, чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника/ці на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник/ця про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.
Усне оформлення
Чинним законодавством не передбачено обов'язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Така угода може бути оформлена між сторонами як шляхом подання працівником/цею заяви про звільнення за угодою сторін та згоди роботодавця на його (ЇЇ) звільнення, так і шляхом внесення пропозиції (ініціативи) однією із сторін трудового договору, а сама угода сторін про припинення трудового договору може бути укладена в усній формі.
Відповідна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20 червня 2019 року по справі № 264/2678/17, у якій суд, відмовляючи позивачу в задоволенні позову про протизаконність його звільнення, послався на ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), якою визначено, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, також вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Письмове оформлення
Припинення трудового договору за угодою сторін має бути належним чином оформлено в письмовій формі. Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116 КЗпП) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається в останнього (ст. 47 КЗпП).
