Втрата роботи нерідко супроводжується сумнівами щодо правомірності дій роботодавця. Водночас українське трудове законодавство чітко визначає як підстави для припинення трудових відносин, так і порядок звільнення. Якщо хоча б один із цих елементів порушено, працівник має право оскаржити звільнення та вимагати поновлення на роботі. Докладніше – далі.
Коли звільнення вважається незаконним
Відповідно до норм Кодексу законів про працю України, звільнення є незаконним, якщо воно здійснене без належної правової підстави або з порушенням установленої процедури. Законність звільнення оцінюється не лише за причиною припинення трудових відносин, а й за дотриманням роботодавцем усіх передбачених законом вимог.
Однією з найпоширеніших підстав для визнання звільнення незаконним є відсутність законної причини. Наприклад, непоодинокими залишаються ситуації, коли працівника звільняють «за власним бажанням» без його письмової заяви або під тиском роботодавця.
Окремою підставою для оскарження є недотримання процедури звільнення. Йдеться, зокрема, про порушення строків попередження працівника, ігнорування обов’язку отримати згоду профспілкового органу у випадках, коли така згода є обов’язковою, або неналежне оформлення кадрових документів.
Особливу увагу законодавство приділяє захисту окремих категорій працівників. Порушення трудових гарантій щодо вагітних, одиноких матерів, неповнолітніх працівників та інших осіб, які мають підвищений рівень правового захисту, також може бути підставою для визнання звільнення незаконним.
Не менш важливим аспектом є недопустимість дискримінаційного чи репресивного звільнення. Якщо припинення трудових відносин стало реакцією роботодавця на звернення працівника зі скаргою, повідомлення про порушення або реалізацію ним трудових прав, такі дії можуть мати ознаки порушення законодавства.
Особливості звільнення під час воєнного стану
Правове регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану має певні особливості, які розширюють можливості роботодавця, але не скасовують базових гарантій працівників.
Чинне законодавство допускає звільнення працівника під час його перебування на лікарняному або у відпустці. Водночас ця норма не поширюється на випадки відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, а також відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Під час воєнного стану також змінено підходи до участі профспілок у процедурі звільнення. У більшості випадків роботодавець може здійснити звільнення без погодження з профспілковим органом, за винятком випадків, що стосуються членів виборних органів профспілок.
Додаткові правила застосовуються до окремих категорій працівників критично важливих підприємств. Зокрема, закон передбачає можливість звільнення військовозобов’язаного працівника, який у визначений строк не привів свої військово-облікові документи у відповідність до вимог законодавства.
Водночас закон зберігає певні обмеження для роботодавців. Так, не допускається звільнення за прогул працівника, якщо його робоче місце розташоване в зоні активних бойових дій, а відсутність безпосередньо пов’язана з такими обставинами.
Досудове врегулювання спору: чи можна поновитися без суду
У разі сумнівів щодо законності звільнення працівник не зобов’язаний одразу звертатися до суду. Закон допускає можливість досудового врегулювання трудового спору.
Насамперед працівник може звернутися безпосередньо до роботодавця з вимогою добровільного поновлення на роботі та усунення порушень. У низці випадків це дозволяє вирішити конфлікт без додаткових витрат часу та ресурсів.
Додатковим механізмом захисту є звернення до територіальних органів Державної служби України з питань праці. У межах своїх повноважень цей орган може здійснити перевірку роботодавця та, за наявності порушень, видати припис про їх усунення.
Якщо на підприємстві діє професійна спілка, вона може представляти інтереси працівника під час врегулювання трудового конфлікту. Альтернативним способом вирішення спору є медіація, за результатами якої сторони можуть письмово зафіксувати досягнуті домовленості.
Судове поновлення на роботі: строки, гарантії та наслідки
Якщо досудове врегулювання не дало результату або працівник обирає судовий спосіб захисту одразу, він має право подати позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Важливим є дотримання процесуальних строків. Закон встановлює, що звернення до суду у справах про незаконне звільнення має відбутися протягом одного місяця з дня вручення працівникові копії наказу або розпорядження про звільнення.
Однією з процесуальних гарантій для працівників є звільнення позивачів у таких справах від сплати судового збору. Це спрямовано на забезпечення реального доступу до правосуддя у трудових спорах.
У разі задоволення позову суд може ухвалити рішення про поновлення працівника на роботі та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу або компенсацію різниці в заробітку, якщо працівник виконував меншоплачувану роботу. Важливо, що рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Українське законодавство передбачає комплексний механізм захисту працівника від незаконного звільнення. Однак ефективність такого захисту значною мірою залежить від своєчасної реакції працівника, належної оцінки правових підстав звільнення та правильного вибору способу захисту порушеного права.
