Війна в країні та впровадження воєнного стану змінила умови і підходи до роботи. Кадровий дефіцит через вимушену міграцію та тривалу мобілізацію громадян змістили акценти працевлаштування. Зокрема, значно побільшало сумісників. Така форма зайнятості працівників є, насамперед, додатковим джерелом заробітку для них, а роботодавці мають змогу закривати потреби в кваліфікованих кадрах. Про особливості роботи за сумісництвом під час воєнного стану – далі.
Суть роботи за сумісництвом
Робота за сумісництвом визначається як виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ч. 1 ст. 1021 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ). Отже, крім основного трудового договору, працівник може укласти і додатковий.
Робота за сумісництвом може здійснюватися на різних підприємствах. У такому випадку трудова книжка працівника зберігається за основним місцем роботи. Це так зване зовнішнє сумісництво. Також працевлаштування можливе на умовах внутрішнього сумісництва, коли співробітник працює як основний працівник та як сумісник на одному й тому ж підприємстві, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час. У другому випадку основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими.
Працівник може працювати за сумісництвом на декількох роботах, однак роботодавець має враховувати його фізичну можливість виконувати покладені на нього завдання. При цьому графіки роботи не повинні збігатися на різних місцях.
Відмінність роботи за сумісництвом і суміщення
Роботу за сумісництвом часто називають суміщенням, проте це різні форми зайнятості. Робота за сумісництвом – це виконання роботи у вільний від основної роботи час, а робота за суміщенням здійснюється в той самий відтинок робочого часу, що й відведений для основної роботи. Сумісництво передбачає укладання ще одного трудового договору, не залежно від того, відбувається воно в межах однієї компанії чи підприємства, або різних. Суміщенням називають спосіб залучення вже працевлаштованого працівника до виконання обов'язків за іншою вакантною посадою в межах раніше укладеного трудового договору.
Законодавчі вимоги роботи за сумісництвом
Робота за сумісництвом повинна бути офіційно оформлена за допомогою трудового договору. Тривалість робочого часу працівника не може перевищувати норму 40 годин на тиждень. Тобто, за одним трудовим договором працівник може виконувати роботу не більше ніж на ставку. Не вважається сумісництвом робота працівника, який є фізичною особою – підприємцем та сплачує відповідні податки та збори, на підприємстві, установі, організації на умовах трудового договору.
Сумісник може працювати понад 4 години на день, навіть повний робочий час. Якщо штатний розпис передбачає одну штатну одиницю, на підставі заяви працівника керівник, якщо згоден, наказом встановлює повний робочий день — 8 годин або більше. Кількість робочих місць за сумісництвом у працівника не обмежена, проте потрібно враховувати реальну можливість працівника виконувати таку роботу. Важливо, щоб графіки роботи такого працівника не збігалися за всіма місцями роботи.
