Самотня жінка похилого віку має будинок, у якому проживає. Через вік їй складно доглядати за будинком одній, часто доводиться просити по допомогу сусідку з вирішенням побутових питань. Бабуся вирішила оформити договір довічного утримання на свою помічницю і віддати їй свій дім, аби завжди розраховувати на її підтримку. Як правильно оформити такий догляд, аби забезпечити взаємовигідні умови для обох сторін й уникнути ризиків, – далі.
Правові основи оформлення договору довічного утримання
Договір довічного утримання (догляд) – це правочин, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Обов’язок цих осіб перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.
Згідно з Кодексом майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду). У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов’язання набувача відповідно зменшується.
Предметом договору може бути:
- житловий будинок або його частина, квартира або її частина;
- інше нерухоме майно (земельна ділянка, садовий будинок, дача, гараж, нежитловий будинок, нежитлове приміщення, виробничий комплекс, рухоме майно, на яке поширюється режим нерухомого майна, тощо);
- рухоме майно, що має значну цінність.
Оскільки законодавство не встановлює вартісного вираження значної цінності або приблизного переліку таких речей, ними можуть бути транспортні засоби, антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, обладнання, цінні папери, нематеріальні активи, зокрема, об’єкти права інтелектуальної власності, тощо.
Особливості договору
Особливостями договору довічного утримання є те, що:
- майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору (ст. 73 ЗУ «Про нотаріат»);
- зобов’язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи;
- договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд;
- договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов’язків.
Частина 4 ст. 746 Кодексу передбачає, що договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.
Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я (ч.1 ст. 746 Кодексу). За загальними вимогами щодо чинності правочину (ст. 203 Кодексу), особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.
Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5, договір посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.
Під час посвідчення такого договору накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. До смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 Кодексу. Положення цієї статті передбачають, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Договори довічного утримання, предметом яких є земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності, посвідчуються лише у разі відчуження таких земельних ділянок на користь іншого з подружжя, родичів (дітей, батьків, рідних (повнорідних і неповнорідних) братів і сестер, двоюрідних братів і сестер, діда, баби, онуків, правнуків, рідних дядька та тітки, племінниці та племінника, пасинка, падчериці, вітчима, мачухи). Ця вимога не поширюється на земельні ділянки несільськогосподарських угідь, крім земельних ділянок під польовими дорогами, запроєктованими для доступу до земельних ділянок, та земельні ділянки для садівництва.
У договорі можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.
Набувач може бути зобов’язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Зміна умов договору
Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.
Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем.
У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.
Відмова відчужувача в наданні згоди на передання обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У такому випадку суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.
У разі смерті набувача його обов’язки за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.
У випадку припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача. Якщо у результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов’язки набувача за договором довічного утримання (догляду).
Підстави припинення договору
Положеннями ст. 755 Кодексу визначено підстави припинення договору.
Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.
Кодексом передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду:
- на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
- на вимогу набувача.
У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У такому випадку витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Якщо договір розірвано у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.
