Статтею 79 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. (далі – КЗпП) та ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504) визначено порядок та умови надання щорічних відпусток. Поговоримо про це докладніше.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відраховується з дня укладення трудового договору. Щорічні додаткові відпустки за бажанням співробітника можуть надаватись одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Відпустка за перший рік роботи на підприємстві надається лише через шість місяців безперервної роботи. Якщо виникає потреба раніше, то її тривалість визначається пропорційно стажу роботи на цьому підприємстві (в установі, організації).
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, − 69 календарних днів.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси співробітників та можливості для їхнього відпочинку. Статтею 10 Закону № 504 визначено перелік категорій працівників, яким надано право отримати за бажанням щорічні відпустки в зручний для них час.
Форма графіка надання відпусток законодавством не встановлена, тож роботодавець може самостійно розробити її. У цьому документі, як правило, зазначається місяць початку використання відпустки і місяць її закінчення (або конкретні дати).
За домовленістю сторін відпустку можна планувати частинами. Однак при цьому варто пам’ятати, що одна основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів.
Чинним законодавством також не передбачено терміни складання і затвердження графіка відпусток, тому тут варто скористатися Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затвердженими постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20 липня 1984 року № 213 (далі – Правила № 213), оскільки цей нормативний документ діє згідно з постановою ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991р. № 1545.
Відповідно до п. 20 Правил № 213 графіки відпусток складаються на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року. Однак не буде порушенням, якщо складання та затвердження графіка відпусток буде відбуватися в інший термін, за умови зазначення цього в колективному договорі підприємства.
Щорічна та інші види відпусток, що надаються працівникам згідно з чинним законодавством, оформлюються наказом (розпорядженням), який підписується керівником структурного підрозділу та керівником підприємства. Працівник у наказі (розпорядженні) ставить свій підпис про те, що він ознайомлений з ним.
Випадки перенесення щорічної відпустки на вимогу працівника, а також за ініціативою власника визначені ст. 80 КЗпП та ст. 11 Закону № 504.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, а також ненадання їх упродовж робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Статтею 79 КЗпП та ст. 12 Закону № 504 передбачено, що відкликання із щорічної відпустки допускається за згодою працівника та за умови, що основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) становить не менше 14 календарних днів. Також зазначимо, що відкликання можливе лише у випадках, передбачених законодавством, зокрема: для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог ч. 1 ст. 79 КЗпП та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
