Огляд законодавства

Огляд законодавства за березень 2019 року

Податки

ПДВ

Державна фіскальна служба України в листі «Щодо аналізу господарської діяльності платників податків у 2018 році, зокрема в частині здійснення експортних операцій» від 28.01.2019 р. № 2559/7/99-99-12-03-01-17 повідомила, що ДФСУ було здійснено аналіз господарської діяльності платників податків у 2018 році, зокрема в частині здійснення експортних операцій.

Незважаючи на запровадження Реєстру заяв відшкодування ПДВ та автоматичного контролю його забезпечення, залишаються випадки мінімізації податкових зобов’язань з ПДВ шляхом використання схем ухилення від оподаткування ПДВ через здійснення експортних операцій, невластивих основному виду діяльності, так званий нетиповий експорт.

Тож ДФСУ проводитиме детальний аналіз виявлених суб’єктів господарювання та вживатиме комплексних заходів щодо належного відпрацювання. В ході відпрацювання буде здійснено дослідження предмету реальності господарських операцій між «номінальним власником» та «реальним експортером» і реальність зміни майнового стану першого.

Також буде забезпечено аналіз:

Враховуватиметься також, що перепродаж товару експортером з невеликою націнкою майже завжди має позитивний фінансовий результат, що дає змогу говорити про наявність розумної економічної мети. Водночас суди неодноразово вказували на те, що попри наявність позитивного фінансового результату податкова вигода від таких операцій для платника податків є більш значною. Це, своєю чергою, нівелює суть господарської діяльності, оскільки суб’єкт повинен прагнути до отримання економічного ефекту від приросту активів, а не від мінімізації податкових зобов’язань. Таким чином, якщо розмір доходу від операції не є істотним порівняно з розміром податкової вигоди, то така операція може вважатися неправомірною.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про податок на додану вартість» від 19.02.2019 р. № 614/ІПК/26-15-12-01-18 повідомила: якщо обов’язковий реквізит податкової накладної (далі – ПН), який стосується повної або скороченої назви продавця/покупця відповідає назві, зазначеній у статутних документах таких осіб, або обов’язковий реквізит ПН, який стосується податкового номера продавця/покупця, відповідає номерам, зазначеним в Реєстрі платників податку на додану вартість (далі – ПДВ) з додатковим зазначенням числових номерів філії, то ПН виправленню не підлягає.

У разі якщо обов’язковий реквізит, який стосується опису (номенклатури) товарів/послуг, зазначений іноземною мовою з причини неможливого перекладу з іноземної мови торгової марки або найменування товару на державну мову та з метою збереження ідентифікації такого товару, проте це не заважає ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, то така ПН виправленню не підлягає.

Державна фіскальна служба України через Офіс великих платників податків повідомила: у зв’язку з чисельними зверненнями платників податків щодо формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за операціями з постачання/придбання електричної енергії, з урахуванням Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII (далі – Закон № 2019), таке.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено р. V та підр. 2 р. ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з пп.пп. «а» та «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 р. V ПКУ розташоване на митній території України.

Правила формування податкового кредиту з ПДВ регулюються ст.ст. 187, 198 і 201 ПКУ.

Платник податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, перелічених у п. 44 підр. 2 р. XX ПКУ, визначає дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом.

Правила коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ визначено ст. 192 ПКУ.

У разі надання універсальної послуги операції з постачання споживачу електричної енергії (універсальної послуги) постачальник повинен:

У разі повернення електропостачальником суми попередньої оплати за електричну енергію споживачу:

Слід нагадати, що Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 р. № 312.

Державна фіскальна служба України через Офіс великих платників податків повідомила, що відповідно до п. 188.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) база оподаткування операцій з постачання, зокрема, самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.

Під звичайною ціною передбачається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ (пп. 14.1.71 ПКУ).

Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець хоче їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 ПКУ).

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається з огляду на можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (пп. 14.1.218 ПКУ).

Отже, норми ПКУ (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій):

- визначають, що база оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим;

- встановлюють низку обов’язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;

- передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

Отже, у розумінні норм ПКУ звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, повинна відповідати ринковій (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Пунктом 201.1 ПКУ визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку має скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (п. 201.10 ПКУ).

Пунктом 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307, визначено, що в разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких визначена відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ і перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається на основі ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену з огляду на їх договірну вартість, тобто ціна придбання/звичайна ціна/балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні (далі – ПН). Одну – на суму, розраховану на основі фактичної ціни постачання. Іншу – на суму, розраховану з огляду на перевищення ціни придбання/звичайної ціни/балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною. Або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену ПН з урахуванням сум податку, розрахованих на основі перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У ПН (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до п. 8 цього Порядку (15 – Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до ст.ст. 188 і 189 ПКУ, над фактичною ціною постачання). Така ПН отримувачу (покупцю) не надається. При цьому в рядках такої накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Отже, у разі продажу самостійно виготовлених товарів, реалізованих нижче звичайної ціни, постачальник складає дві ПН: одну – на суму, розраховану на основі фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану з огляду на перевищення звичайної ціни над фактичною.

Державна фіскальна служба України оприлюднила проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117».

За результатами аналізу зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування (далі – ПН/РК), щодо яких не здійснювався автоматизований моніторинг відповідності критеріям оцінки ступеня ризиків, оскільки зазначені ПН/РК відповідають ознакам згідно з пп. 2 та 3 п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок зупинення), встановлено, що платники, яких включено до переліку ризикових платників податків, продовжують формувати податковий кредит ймовірно сумнівного походження.

Такі норми дають змогу ризиковим платникам збільшувати кількість підприємств з різними керівниками для проведення через них операцій з незначними обсягами постачання.

Проект постанови розроблений для уникнення випадків маніпулювання платниками податку ознаками, відповідність яким дає змогу реєструвати ПН/РК без здійснення автоматизованого моніторингу.

Проектом постанови пропонується пп. 2 п. 3 Порядку зупинення доповнити додатковими умовами, а саме в загальному обсягу постачання за поточний місяць, який має становити менше 500 тис. грн та на одного покупця сума такого обсягу не має перевищувати 50 тис. грн, сума податку на додану вартість (далі – ПДВ) (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України), сплаченого в попередньому місяці, повинна становити понад 20 тис. грн.

Водночас, пп. 3 п. 3 Порядку зупинення доповнити додатковою умовою, яка одночасно виконується з чинною (D > 0,05, Р < Рм × 1,4). Відповідно до неї загальна сума сплаченого за останні 12 календарних місяців ПДВ (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) становить більше 400 тис. грн.

Також проектом постанови пропонується п.п. 23 та 28 Порядку зупинення доповнити умовами, що стосуються відповідності платника податку критеріям ризиковості, для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) або відмову в такій реєстрації комісіями, які приймають рішення про реєстрацію.

Передбачається також внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, затвердженого Постановою № 117. Розгляд скарг на рішення комісій регіонального рівня, які приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та врахування або неврахування таблиці даних платника ПДВ здійснюється комісією центрального рівня, яка є постійно діючим колегіальним органом ДФСУ, за участі уповноваженої особи Мінфіну.

Крім того, платникам податку буде надано право оскаржити не тільки рішення комісії про відмову в реєстрації ПН/РК, але й рішення комісії про неврахування таблиці даних платника податку.

Зауваження та пропозиції стосовно проекту постанови надавати в письмовій та електронній формі протягом місяця з дня публікації оголошення ДФСУ за такими адресами:

Державна фіскальна служба України: 04655, МПС, м. Київ-53, Львівська площа, 8, e-mail: monitoringcentr@sfs.gov.ua.

Міністерство фінансів України: 01008, м. Київ-8, вул. Грушевського, 12/2, e-mail: infomf@minfin.gov.ua.

Пропозиції та зауваження також можна надсилати на адресу Державної регуляторної служби України: 01011, м. Київ, вул. Арсенальна, буд. 9/11, e-mail: inform@dkrp.gov.ua.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо порядку проведення перевірок контролюючими органами податкових декларацій з ПДВ, в яких задекларовано суму ПДВ до бюджетного відшкодування» від 19.03.2019 р. № 1107/6/99-99-12-02-01-15/ІПК повідомила, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до п. 200.10 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, – за результатами перевірки, зазначеної в такому пункті, що проводиться відповідно до ПКУ.

Пунктом 200.11 ПКУ визначено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а за умови, що така декларація надана після закінчення граничного строку, – за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від’ємного значення, сформованого за операціями:

Відповідно до п. 76.1 ПКУ камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше – за днем їх фактичного подання (п. 76.3 ПКУ).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, визначних ст. 78 ПКУ.

Однією з таких підстав є виявлення контролюючим органом недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником податків. Якщо платник не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних, та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, контролюючий орган має підстави для проведення документальної позапланової перевірки (пп. 78.1.4 ПКУ).

Разом з цією підставою відповідно до абз. 1 пп. 78.1.8 ПКУ визначено, що документальна позапланова перевірка може бути проведена, якщо платник подав декларацію, у якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПКУ, та/або з від’ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та/або з від’ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн (абз. 2 пп. 78.1.8 ПКУ).

Тобто документальна позапланова перевірка податкових декларацій з ПДВ, у яких платником податку задекларовано суму ПДВ до бюджетного відшкодування, проводиться з підстав, визначених п. 200.11 та ст. 78 ПКУ.

Податок на прибуток

Державна фіскальна служба України в листі «Про зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств» від 11.03.2019 р. № 7785/7/99-99-15-02-01-17 повідомила про основні зміни в оподаткуванні податком на прибуток підприємств у 2019 році.

Змінами доповнено та уточнено деякі норми, визначені ПКУ.

Зокрема, введено поняття активу з права користування – визнаний орендарем згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди (пп. 14.1.12 ПКУ).

Визначено поняття нормативу витрат на виплати страховим посередникам – гранично допустима величина будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлена для цілей ПКУ за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пп. 14.1.1251 ПКУ).

Уточнено поняття деривативу (пп. 14.1.45 ПКУ), зокрема:

Уточнено умови включення юридичних осіб до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Внесено зміни в частині вимог до установчих документів (пп. 133.4.1 ПКУ), зокрема:

При цьому законодавством встановлено, що зміни до пп. 133.4.1 ПКУ застосовуються до податкових періодів починаючи з 01 липня 2017 року.

Різниці, які виникають під час нарахування амортизації:

Різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій:

Доповнено новою різницею для коригування фінансового результату до збільшення у разі перевищення виплат (винагород) страховим посередникам понад встановлений норматив витрат, а саме: на позитивну різницю між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пп. 141.1.3 ПКУ).

Застосування прискореної амортизації

Внесеними до п. 43 підр. 4 р. XX «Перехідні положення» ПКУ змінами на один рік продовжено дію норми щодо права на застосування для розрахунку амортизації за прямолінійним методом мінімально допустимого строку амортизації (два роки) щодо основних засобів четвертої групи, якщо витрати на їх придбання понесені (нараховані) платником податків після 01 січня 2017 року та якщо для таких основних засобів забезпечується одночасне виконання встановлених ПКУ вимог, зокрема, основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року.

ЄСВ

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо практичного застосування норм чинного законодавства» від 18.02.2019 р. № 583/6/99-99-13-02-03-15/ІПК повідомила, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок до платників, на яких згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі  Закон № 2464) покладено обов’язок нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ, застосовуються фінансові санкції відповідно до ст. 25 Закону № 2464.

Так, відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464, органом ДФСУ здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 НМДГ за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником ЄСВ, до якого впродовж року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 НМДГ за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого ЄСВ накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше 50% суми донарахованого ЄСВ.

Представники фіскального відомства наголосили, що відповідальність, визначена п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, застосовується виключно контролюючим органом під час проведення перевірки правильності нарахування та сплати ЄСВ.

Облік і звітність

Державна фіскальна служба України в категорії 135.03 «ЗІР» відповіла на запитання, чи можна упродовж дня надсилати декілька форм звітності в електронному вигляді та повторно відправляти ту ж саму звітність у разі виправлення показників (неотримання першої квитанції тощо), та яка при цьому звітність буде вважатись оригіналом.

Обмежень щодо надсилання платником податків протягом одного дня декількох звітних документів в електронному вигляді за різними податковими деклараціями, розрахунками, звітами немає. Крім того, платник податків має право повторно відправляти податкові декларації, розрахунки, звіти в разі виправлення помилок до закінчення їх граничного строку подання, вказавши при цьому тип документа «звітний новий».

Якщо платник податків надіслав до контролюючого органу кілька примірників одного податкового документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається електронний документ, отриманий контролюючим органом останнім за умови, що його було прийнято до бази даних контролюючого органу та платнику податків надійшла про це друга квитанція.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Чи необхідно застосовувати РРО фізичній особі – підприємцю при проведенні розрахункових операцій в безготівковій формі за надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна?» від 13.03.2019 року № 1027/6/99-99-14-05-01-15/ІПК повідомила, що для проведення розрахунків за товари (послуги) суб’єкти господарювання зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО), у тому числі в разі здійснення безготівкових розрахунків за допомогою платіжних карт або платіжних систем із використанням мережі інтернет. При цьому розрахункові документи під час продажу товарів (послуг) через мережу інтернет видаються у випадку їх безпосереднього надання споживачу, під час передачі йому товару чи надання послуг. У розрахунковому документі (касовому чеку з РРО) обов’язково має бути вказано форму оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит тощо).

Для здійснення розрахунків за товари (послуги) суб’єкти господарювання зобов’язані відповідно застосовувати РРО. Водночас у разі проведення розрахунків між суб’єктами господарювання у безготівковій формі через установи банків з розрахункового рахунку суб’єкта господарювання, який отримує товари, роботи (послуги), на розрахунковий рахунок постачальника товару, робіт (послуг) згідно з рахунком-фактурою, договором тощо РРО не застосовується.

Контроль і відповідальність

Кабінет Міністрів України затвердив положення, що врегулює порядок діяльності Державної фіскальної служби шляхом поділу на Державну податкову і Державну митну служби.

Документом визначається їх правовий статус, основні завдання, права та обов’язки працівників, пов’язаних з реалізацією податкової та митної політики, а також закріплюються повноваження голів Державної податкової та Державної митної служб.

Відповідно до положення Державна податкова служба (далі – ДПС) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. Діяльність Державної податкової служби спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через Міністра фінансів.

Положення закріплює, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Її діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через Міністра фінансів.

Затвердження положень про кожну із служб є необхідною передумовою проведення прозорого конкурсу для призначення ефективного та орієнтованого на реформи керівництва.

Аудиторська палата України на своєму сайті повідомила, що головним критерієм для визначення кола суб’єктів господарювання, які підпадають під обов’язковий аудит, є обов’язок, покладений на них законодавством, оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом.

Проаналізувавши законодавчу базу, в АПУ дійшли висновку, що під обов’язковий аудит підпадає аудит фінансової звітності підприємств, які є:

Кабінет Міністрів України ухвалив ініційовану і розроблену Мінекономрозвитку комплексну постанову, метою якої є полегшення умов ведення бізнесу в Україні та підвищення її позицій у міжнародному рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business.

Зокрема, Уряд спростив процес приведення статутів існуючих ТОВ згідно із законом «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Відповідно до ухвалених в постанові змін засновники ТОВ зможуть в електронній формі обирати той варіант статуту, який їм більше підходить. Сама процедура реєстрації товариства буде максимально прискорена.

Також Кабмін дозволив банківським установам отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які звертаються для отримання кредитів. Раніше на законодавчому рівні такої можливості не було, що ускладнювало банкам завдання прогнозувати спроможність особи виконати власні зобов’язання щодо виплат за кредитом. Очікуваним результатом ухвалення постанови стане зменшення вартості кредитування.

Також встановлено єдиний, прозорий та дружній для бізнесу порядок присвоєння поштових адрес об’єктам будівництва та нерухомого майна. До цього часу в законодавчому полі України не було чітко визначеної процедури надання адрес готовим об’єктам будівництва. Цим займались органи місцевої влади на власний розсуд. Відсутність певного алгоритму часто призводила до зловживань: штучного затягування процедури та подальшого створення перепон на шляху реєстрації нових об’єктів нерухомості.

Уряд спростив реєстрацію декларації про готовність об’єкта будівництва до експлуатації через розширення функціоналу електронного кабінету працівників державного архітектурно-будівельного контролю, а також визначення статусу електронного сервісу як електронного кабінету замовника.

Кабмін постановою привів процедури здійснення екологічного контролю скидання вод, які містять забруднюючі речовини, під час перебування суден у внутрішніх морських водах чи територіальному морі у відповідність до вимог Митного кодексу України (виключення контролю баластних вод). До цього часу в законодавстві України існувала недосконала процедура здійснення морськими екологічними інспекціями Держекоінспекції контролю скидання вод, які містять забруднюючі речовини, під час перебування суден у внутрішніх водах України.

Ще одним рішенням Уряду, ухваленим на користь бізнесу, є спрощення імпорту автомобільних запчастин, що призведе до зменшення адміністративного тиску на підприємства-імпортери цієї продукції.

Контрольовані операції та трансфертне ціноутворення

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо деяких питань трансфертного ціноутворення» від 13.02.2019 р. № 513/6/99-99-15-02-02-15/ІПК повідомила, що 01.01.2019 набрала чинності нова редакція пп. 39.2.1.5 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Відтепер, якщо в ланцюжку господарських операцій між платником податків та нерезидентом, передбачених пп. 39.2.1.1 ПКУ, право власності на предмет (результат) такої операції, перш ніж перейти від платника податків до такого нерезидента (у разі експортних операцій) або від такого нерезидента до платника податків (у разі імпортних операцій) переходить до однієї або декількох осіб і операція між відповідним резидентом та жодною з таких осіб не визнавалася платником податку контрольованою операцією, така операція вважається контрольованою між платником податків та цим нерезидентом, якщо особи, до яких перейшло право власності:

Нова редакція пп. 39.2.1.5 ПКУ втратила посилання виключно на пов’язану особу – нерезидента та станом на тепер належить до будь-яких контрольованих операцій, передбачених пп. 39.2.1.1 ПКУ.

Якщо посередником є резидент України, тобто операції між платником податку та посередником не можуть розглядатися як контрольовані, то операції з придбання товарів платником – резидентом у нерезидента, у разі якщо право власності на такі товари переходить спочатку до іншого резидента, який не виконує істотних функцій та не використовує істотних активів, вважаються контрольованими між таким платником-резидентом та нерезидентом.

Платник-резидент у цьому випадку повинен подавати звіт про контрольовані операції.

Водночас кожен конкретний випадок стосовно визнання операцій з імпорту або експорту товарів (сировини) за допомогою посередника – резидента України, до якого переходить право власності, контрольованими операціями має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувалися.

Ринок фінансових послуг

Національний банк України ухвалив постанову «Про внесення змін до Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України» від 25.02.2019 р. № 42. Цим документом поліпшено умови застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України під час створення, оброблення та зберігання електронних документів, пов’язаних із вчиненням правочинів.

Так, нововведеннями:

Нове положення розроблено у зв’язку з набранням чинності 07.11.2018 р. Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Слід нагадати, що застосування безпаперових технологій під час надання банківських послуг дає змогу суттєво зменшити непродуктивні витрати та підвищити ефективність виконання банківських операцій і якість обслуговування клієнтів.

Національний банк України на своєму офіційному сайті повідомив, що в 2018 році сума збитків українських банків від незаконних дій з платіжними картками становила 0,0092% від загального обсягу всіх операцій з платіжними картками (у 2017 році – 0,0077%, у 2016 році – 0,011%).

Тобто на один мільйон гривень видаткових операцій з використанням платіжних карток у 2018 році 92 гривні припадало на незаконні операції.

Середній розмір однієї незаконної операції – близько 2 500 гривень (у 2017 році – 2 100 гривень).

Загалом кількість незаконних дій з платіжними картками, за якими банки понесли збитки, за минулий рік зросла до 105,5 тис. випадків (у 2017 році – 77,6 тис. випадків). Традиційно найбільша кількість шахрайських операцій відбувається у великих містах (з населенням понад 1 млн осіб).

Найбільша кількість незаконних дій з платіжними картками у 2018 році відбувалась у мережі інтернет – 55,1 тис. випадків (52,2% від загальної кількості) – і в порівнянні з 2017 роком зросла в 1,4 рази.

Така негативна тенденція, насамперед, пов’язана зі зростанням кількості шахрайств із застосуванням соціальної інженерії. Шахраї минулого року найчастіше використовували цей метод під час здійснення незаконних дій з платіжними картками або їх реквізитами. Йдеться про введення в оману пересічних громадян будь-якими способами для того, щоб вони розголосили власні персональні дані, реквізити платіжних карток, коди/паролі чи здійснили переказ коштів під психологічним впливом на користь шахраїв.

Слід зауважити, що в багатьох випадках злочинці намагаються видати себе за співробітників банку (або Національного банку чи служби безпеки банку) та активно починають випитувати особисту інформацію й інші дані.

Національний банк вкотре наголосив, що представники банку (особливо НБУ) ніколи не телефонують з подібними проханнями та не мають потреби й повноважень запитувати громадян інформацію про їхні платіжні картки та рахунки.

У жодному разі не слід розголошувати реквізити платіжних карток (термін її дії, код CVС2/CVV2, ПІН-код до картки) та персональні дані, а також логін/пароль для входу у веб-банкінг, одноразові паролі для проведення додаткової автентифікації тощо.

З метою запобігання та протидії шахрайству Нацбанк рекомендує не відповідати на підозрілі телефонні дзвінки, звертатись до банку-емітента платіжної картки та перевіряти стан своїх рахунків. Крім того, варто застосовувати ліміти на проведення операцій з використанням платіжних карток, насамперед – в мережі інтернет, та користуватись послугами sms-інформування про здійснені операції.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Держкомфінпослуг), розпорядженням «Про затвердження Змін до Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ» від 06.12.2018 р. № 2131 затвердила зміни до Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ.

Професійні вимоги тепер поширюються на керівників та головних бухгалтерів таких фінансових установ:

Вимоги не поширюються на керівників та головних бухгалтерів:

Керівник фінансової установи повинен відповідати таким професійним вимогам:

Головний бухгалтер фінансової установи, крім підприємств, що становлять суспільний інтерес, має відповідати таким вимогам:

Керівник і головний бухгалтер повинні мати бездоганну ділову репутацію (особа не має бездоганної ділової репутації за наявності ознак, визначених п. 22 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 913).

Головний бухгалтер підприємства, що становить суспільний інтерес, має відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Інші вимоги до головного бухгалтера підприємства, що становить суспільний інтерес, можуть бути визначені законом.

Праця та заробітна плата

Державна служба України з питань праці на своєму сайті відповіла на питання, чи має бухгалтер право на відпустку за роботу на комп’ютері, якщо він користується додатковою відпусткою за ненормований робочий день тривалістю сім календарних днів згідно з колективним договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до семи календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою та окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Відповідно до Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.1997 р. № 7ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі; осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Працівникам (незалежно від професії, освітнього рівня, посади), які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у т. ч. на персональних комп’ютерах незалежно від виду монітора) у Додатку 2 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290, передбачено право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів за позицією 58 розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» підрозділу «Інші види виробництв».

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка, передбачена п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником.

Отже, бухгалтер, який виконує роботу на комп’ютері та працює в умовах ненормованого режиму робочого часу, має самостійно обрати одну підставу, за якою він отримає щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Державна служба України з питань праці на своєму сайті повідомила, що відповідно до ст. 26 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) під час укладання трудового договору може бути обумовлено угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути зазначена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Строк випробування під час прийняття на роботу, якщо іншого не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців. Строк випробування під час прийняття на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював незалежно від причини.

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування. Наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю, в тому числі на оплату праці в розмірах, визначених угодою сторін, з дотриманням державних та галузевих гарантій з оплати праці.

Зокрема, до державних соціальних гарантій з оплати праці належить установлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. З 01.01.2019 р. він сягає 4 173,0 грн.

Відповідно до чинного законодавства мінімальна заробітна плата складається з основної (тарифної) частини заробітної плати (посадовий оклад, тарифна ставка) та додаткової заробітної плати (доплати, надбавки, виробничі премії, інші заохочувальні виплати).

Оплачують працівникам фактично відпрацьований час на основі посадового окладу (тарифної ставки) або залежно від виконання норм виробітку і відрядних розцінок з урахуванням підвищень, доплат та надбавок, передбачених чинним законодавством.

Отже, якщо працівник виконав місячну норму праці, йому мають нараховувати заробітну плату з урахуванням різних її складових, передбачених умовами оплати праці, не нижчу від розміру мінімальної заробітної плати (4 173, 0 грн.).

Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому заробітна плата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець зобов’язаний провести доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із заробітною платою.

Якщо працівник не виконав місячної норми праці, перебував у відпустці, працює неповний робочий час тощо, то в таких випадках оплата праці проводиться пропорційно до виконаної норми праці.

Державна служба України з питань праці повідомила, що робити особі, яка втратила трудову книжку. Особа, яка загубила трудову книжку, зобов’язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а в разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» під час заповнення дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останнього працевлаштування на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то під час заповнення дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується за окремими періодами роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 – причина звільнення, якщо в поданому працівником документі є такі дані.

Якщо документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу в минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті відомості, що є в документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи в дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена тощо), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис «Замість видано дублікат», а книжка повертається її власнику. Під час працевлаштування на нове місце роботи працівник зобов’язаний пред’явити дублікат трудової книжки.

Дублікат трудової книжки також може бути виданий за новим місцем роботи у зв’язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працювала така особа.

Інше

Європейський Союз ухвалив рішення продовжити на півроку санкції проти Росії. Вони стосуються 170 фізичних та 44 юридичних осіб. Про це повідомляється в Офіційному журналі ЄС.

Обмежувальні заходи, строк яких збігає 15 березня, продовжені до 15 вересня 2019 року.

Нагадаємо, санкції були вперше застосовані у 2014 році за анексію Криму та війну на Донбасі. Обмеження стосувалися банківського, енергетичного та оборонного секторів російської економіки. Під санкції потрапили, зокрема, «Роснефть», «Новатек», «Внешэкономбанк» та «Газпромбанк».

  1. Податки
    • застосування цін на предмет відповідності звичайним;
    • факту здійснення господарських операцій (чи лише складання документів) та дійсних змін у структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства у зв’язку з його господарською діяльністю та встановлення таких елементів:
    • спеціальної правосуб’єктності учасників господарської операції;
    • зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;
    • дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з ПДВ;
    • факту надмірної сплати ПДВ у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
    • визначити податкові зобов’язання з ПДВ за касовим методом, а саме на дату перерахування безпосередньо споживачем або через будь-яку третю особу коштів на банківський рахунок (у касу) постачальника універсальної послуги як оплату за постачання електричної енергії (універсальної послуги);
    • скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну (далі – ПН) за такою операцією на споживача. При цьому така ПН, зареєстрована в ЄРПН, є для споживача (платника ПДВ) підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.
    • неплатнику ПДВ шляхом перерахування такої суми постачальнику універсальної послуги з одночасним її зарахуванням на особовий рахунок споживача (неплатника ПДВ) в електропостачальника коригування сум податкових зобов’язань у бік зменшення здійснюється на підставі складеного і зареєстрованого ним в ЄРПН розрахунку коригування до ПН;
    • платнику ПДВ шляхом перерахування такої суми постачальнику універсальної послуги з одночасним її зарахуванням на особовий рахунок споживача (платника ПДВ) в електропостачальника та споживача (платника ПДВ) коригування сум податкових зобов’язань та відповідно податкового кредиту з ПДВ у бік зменшення здійснюється на підставі складеного електропостачальником розрахунку коригування до ПН та зареєстрованого в ЄРПН. При цьому обов’язок щодо реєстрації такого розрахунку коригування в ЄРПН покладено на споживача (платника ПДВ).
    • за періоди до 1 липня 2015 р., що не підтверджені документальними перевірками;
    • з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 р. у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 ПКУ.
    • вилучено визначення деривативу як стандартного документа;
    • не передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України стандартної (типової) форми деривативів;
    • платежі за угодами своп розраховуються на підставі ціни (котирування) базового активу, також з урахуванням процентних ставок у межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежу;
    • визначено, що форвардний контракт не є стандартизованим цивільно-правовим договором, та передбачено, що такий контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.
    • для цілей розподілу отриманих доходів (прибутків) термін «учасники» неприбуткової організації застосовується в розумінні Цивільного кодексу України;
    • для недержавних пенсійних фондів передбачена можливість передання активів у разі ліквідації такого фонду іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону.
    • доповнено новим п. 138.4 ПКУ, відповідно до якого вимоги п.п. 138.1-138.3 ПКУ, якими визначені різниці для коригування фінансового результату до оподаткування та порядок розрахунку амортизації, не застосовуються до операцій з активами з права користування за договорами оренди;
    • уточнено вартісний показник для застосування визначених ПКУ мінімально допустимих строків корисного використання, встановлений для основних засобів 4 групи, який становить понад 6 000 грн замість раніше визначеного в розмірі 2 500 грн (пп. 138.3.3 ПКУ).
    • уточнено, що при визначенні різниць, передбачених пп. 140.5.4 ПКУ для коригування до збільшення фінансового результату до оподаткування на суму 30% вартості придбаних товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, не враховуються активи з права користування за договорами оренди;
    • уточнено, що вимоги із застосування різниці відповідно до пп. 140.5.4 ПКУ не поширюються також на вартість товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів.
    • підприємствами, що становлять суспільний інтерес;
    • публічними акціонерними товариствами;
    • суб’єктами природних монополій на загальнодержавному ринку;
    • суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у видобувних галузях;
    • середніми підприємствами (у розумінні Закону про бухоблік);
    • фінансовими установами, що належать до мікро- та малих підприємств;
    • підприємствами державного та комунального секторів економіки.
    • не виконують у такій сукупності операцій істотних функцій, пов’язаних із придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг);
    • не використовують у такій сукупності операцій істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг).
    • уточнено види електронного підпису та електронної печатки, які застосовуються в банківській системі України;
    • конкретизовано вимоги щодо застосування кожного з видів електронного підпису та електронної печатки;
    • встановлено вимоги щодо створення та зберігання електронних документів у банківській системі.
    • страховиків;
    • кредитних спілок;
    • ломбардів;
    • інших фінансових установ.
    • банків;
    • установ – професійних учасників фондового ринку;
    • інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку;
    • фінансових установ, що мають статус міжурядових міжнародних організацій;
    • Державного казначейства України, державних цільових фондів;
    • недержавних пенсійних фондів.
    • мати вищу освіту ступеня магістра або прирівняну до нього;
    • пройти підвищення кваліфікації та скласти іспит на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації керівників, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Нацкомфінпослуг, тривалістю не менше 72 годин;
    • мати не менше п’ятирічного загального стажу трудової діяльності, з якого стаж роботи керівником не менше двох років, зокрема, не менше одного року керівником на ринках фінансових послуг (для голови правління кредитної спілки та керівника ломбарду – стаж роботи керівником не менше одного року).
    • мати вищу освіту не нижче ступеня бакалавра;
    • пройти підвищення кваліфікації та скласти іспит на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Нацкомфінпослуг тривалістю не менше 72 годин;
    • мати стаж роботи керівником у сфері фінансової та/або бухгалтерської діяльності або стаж роботи на ринках фінансових послуг на посадах, пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, не менше трьох років.
На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра