Оформлення трудових відносин із домашнім працівником – не просто формальність, а запорука захищених прав, зрозумілих обов’язків і прозорих домовленостей для обох сторін. Як уникнути поширених помилок, що обов’язково варто прописати в договорі та які нюанси часто залишають «за дужками» – далі.
Особливості надомної роботи
Відповідно до ст. 601 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) надомна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.
У разі запровадження надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення роботодавця про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.
Трудові права і гарантії надомних працівників
Домашня праця, яка набула особливого поширення під час пандемії коронавірусу та остаточно вкорінилася під час війни, має свою специфіку та особливі умови. Вони передбачені КЗпП. Домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями, зокрема правом на безпечні та здорові умови праці.
Згідно зі ст. 1733 КЗпП із домашніми працівниками укладається трудовий договір. Це основний документ, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин, визначає права й обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи.
Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин (наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 05.05.2021 р. № 913-21 «Про затвердження типових форм трудових договорів про надомну та дистанційну роботу»).
Роботодавець зобов’язаний повідомити про прийняття на роботу центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Це повідомлення здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Яким має бути трудовий договір
Трудовий договір з домашнім працівником обов’язково має містити:
- прізвище, ім’я, по батькові та адреси роботодавця і домашнього працівника;
- місце роботи;
- дату початку дії трудового договору, а у разі строкового договору — строк його дії;
- опис виду та характеру роботи, достатній для розуміння обсягу трудових обов’язків без спеціальних фахових знань;
- умови оплати праці (розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний і надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);
- тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;
- умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
- способи обміну інформацією.
Трудовий договір може передбачати додаткові права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін, крім передбачених законодавством.
Протягом строку дії трудового договору до нього можуть вноситися зміни за згодою сторін, виключно у письмовій формі.
Сторони самостійно визначають необхідність ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.
Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.
Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.
