Державна фіскальна служба України в листі «Щодо отримання довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток» від 09.06.2016 р. № 12665/6/99-99-15-02-01-15 розглянула зазначене питання.
Згідно з пп. 141.4.2 Податкового кодексу України (далі − ПКУ) резидент або постійне представництво нерезидента здійснюють на користь нерезидента чи вповноваженої ним особи (окрім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у т.ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), то із таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, утримують податок за ставкою в розмірі 15% (окрім доходів, прописаних у пп.пп. 141.4.3–141.4.6 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Під час подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897, платниками податку на прибуток підприємств передбачено занесення до рядка 23 ПН декларації з податку на прибуток суми податків, які утримуються під час виплати доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період.
Відповідно до Порядку видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та формою цієї довідки, затвердженими наказом Мінфіну від 03.12.2012 р. № 1264, джерелом інформації для видання довідки є дані Додатка ПН до податкових декларацій (розрахунків) із податку на прибуток, надані податковими агентами податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь нерезидентів, а також сум утриманого з них податку чи надані нерезидентом документи в разі самостійного нарахування й сплати податку.
З огляду на викладене, підставою для отримання довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток є сплата податку до бюджету під час виплати доходу такому нерезиденту.
Державна фіскальна служба України у своєму листі «Щодо різниць, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток у разі здійснення операцій з інвестиційною нерухомістю»від 07.06.2016 р. № 12522/6/99-99-15-02-02-15 зазначила: якщо підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за первісною вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби». Тоді платник податку коригує фінрезультат до оподаткування на різниці, котрі формуються відповідно до ст. 138 ПКУ, у т.ч. нараховану амортизацію.
У разі продажу об’єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за первісною вартістю, у податковому обліку виникають різниці, передбачені ст. 138 ПКУ для продажу основних засобів.
Якщо ж підприємство обирає оцінку інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то об’єкт інвестиційної нерухомості не підлягатиме амортизації згідно з П(С)БО 7. Тоді платник податку НЕ коригує фінрезультат до оподаткування на різниці, які формуються відповідно до положень ст. 138 ПКУ, у т.ч. нараховану амортизацію.
Продаж об’єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю, відображається під час формування фінрезультату до оподаткування згідно з правилами бухобліку.
При ліквідації об’єктів основних засобів у податковому обліку виникають різниці, передбачені п.п. 138.1 та 138.2 ПКУ.
Державна фіскальна служба України (далі − ДФС) в листі «Щодо стану виконання вимог законів України у сфері господарської діяльності та мораторію на проведення перевірок» від 09.06.16 р. № 12828/6/999914030315 нагадала, що до кінця 2016 р. органи ДФС зобов’язані дотримуватись обмеження щодо проведення перевірок контролюючими органами, передбаченого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.14 р. № 71.
Перевірки підприємств, установ та організацій, фізосібпідприємців з обсягом доходу до 20 млн грн за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються винятково з дозволу Кабміну, за заявкою госпсуб’єкта щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України.
Зазначене обмеження не поширюється на перевірки:
- імпортерів, виробників та/або продавців підакцизних товарів, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізосіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- єдинників другої і третьої (фізособипідприємці) груп, окрім тих, які провадять діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підрозділу 10 р. XX «Перехідні положення» ПКУ, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Міністерство фінансів України своїм наказом «Про затвердження Змін до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомленьрішень платникам податків» від 23.05.16 р. № 498 (набере чинності через 10 днів із дня його офіційного опублікування) виклало в новій редакції податкові повідомленнярішення (далі − ППР) форми «С» та форми «ПС». Першу з них надсилають у разі застосування штрафу та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. А другу − у разі застосування штрафів за порушення податкового законодавства (окрім штрафів, визначених іншими формами ППР).
Також запроваджено нову форму ППР − «ПН». Її подають у разі виявлення помилок під час зазначення обов’язкових реквізитів електронних податкових накладних.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом «Щодо затвердження Порядку функціонування електронної системи здійснення ліцензування господарської діяльності з будівництва об’єктів IV і V категорій складності» від 27.05.2016 р. № 132 затвердило Порядок функціонування електронної системи здійснення ліцензування господарської діяльності з будівництва об’єктів IV і V категорій складності (далі − Порядок № 132).
Відповідно до п. 3 р. І Порядку № 132 система здійснення ліцензування господарської діяльності з будівництва об’єктів IV і V категорій складності (далі — Система) призначена для:
- можливості подання суб’єктом звернення електронних документів щодо отримання ліцензії;
- реєстрації, опрацювання й розгляду електронних документів щодо отримання ліцензії відповідальною особою;
- надання суб’єктам звернення інформації про стан і результати розгляду електронних документів щодо отримання ліцензії;
- захисту інформації, що обробляється в Системі відповідно до вимог чинного законодавства;
- підтвердження цілісності електронних документів щодо отримання ліцензії й ідентифікації суб’єкта звернення.
Держателем Системи є Державна архітектурно-будівельна інспекція України як орган ліцензування (п. 6 р. І Порядку № 132).
Порядок № 132 набере чинності 29.07.2016 р. і діятиме до набрання чинності порядком подання документів в електронній формі до органу ліцензування та видачі ним документів в електроннійформі за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку.
Міністерство соціальної політики України в листі «Про надання роз’яснення» від 06.04.2016 р. № 506/18/93-16 зазначило, що перелік осіб, які візують проект колективного договору, та порядок візування мають бути визначені самим підприємством з урахуванням норм законодавства і повноважень зазначених осіб.
Сторона переговорного процесу самостійно обирає й уповноважує своїх представників від роботодавця чи трудового колективу (за відсутності первинної профспілкової організації) на розроблення, укладення, підписання, здійснення контролю за виконанням колективного договору.
Окрім того, Закон України «Про колективні договори і угоди» не регулює питання щодо погодження й візування проекту колективного договору відповідальними особами.
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 13.06.2016 р. у справі № 6-1123цс16 дійшла висновку: якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції в банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі − Закон № 4452).
ВСУ нагадав, що згідно з п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 під час тимчасової адміністрації не здійснюються:
- задоволення вимог вкладників й інших кредиторів банку;
- примусове стягнення коштів і майна банку;
- звернення стягнення на майно банку;
- накладення арешту на кошти та майно банку.
