Огляд законодавства

27 – 31 травня 2019 року. В Україні запроваджується Система фінансової звітності для підприємств, які складають фінзвітність за міжнародними стандартами

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо складання та реєстрації акцизних накладних» від 15.05.2019 р. № 2181/6/99-99-12-02-02-15/ІПК зазначила, що безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, з 01.07.2019 р. не належить до операцій з реалізації пального в розумінні пп. 14.1.212 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Постачальник пального під час заправки транспортного засобу покупця товариства на АЗС за талонами здійснює фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального з акцизного складу на акцизний склад пересувний у розумінні пп. 14.1.6 ПКУ.

Отже, у разі реалізації пального з акцизного складу до акцизного складу пересувного постачальник зобов’язаний скласти у двох примірниках акцизну накладну. Перший примірник необхідно зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий – у день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу – отримувачу пального.

Реєстрація в Єдиному реєстрі другого примірника акцизної накладної здійснюється після фактичного отримання пального на акцизний склад/акцизний склад пересувний, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за днем отримання пального на акцизний склад/акцизний склад пересувний розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного – отримувачем пального.

Отже, під час здійснення зазначених операцій на покупця, який отримує пальне, у разі пред’явлення паливних карток на АЗС буде складена відповідна акцизна накладна та зареєстрована в Єдиному реєстрі акцизних накладних за правилами, передбаченими п. 231.6 ПКУ.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) на своєму офіційному сайті повідомила про початок функціонування Системи фінансової звітності (далі – СФЗ) у форматі XBRL, запускаючи 18 червня 2019 року відповідний програмний комплекс та спеціалізований вебсайт frs.gov.ua, на якому буде розміщено базову інформацію для користувачів СФЗ.

НКЦПФР поінформувала підприємства, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності, про необхідність реєстрації в СФЗ та закликала суб’єктів звітування розпочати підготовку до розкриття інформації в новому форматі для уникнення можливих помилок після того, як формат XBRL стане обов’язковим для подання річної фінансової звітності. Це станеться 01 cічня 2020 року.

Наразі НКЦПФР накопичує необхідну для реєстрації суб’єктів звітування у СФЗ інформацію для запуску програмного забезпечення та наголошує на необхідності всім користувачам системи до 07 червня 2019 року надати інформацію для створення облікових записів у вигляді електронного документа, склад та форма якого повинні відповідати Специфікації електронної форми XML-інформації про користувачів, уповноважених забезпечувати подання звітності підприємства.

Деталі щодо інформації, яка необхідна для створення облікових записів користувачів у СФЗ, та способів її подання доступні на сайті НКЦПФР.

Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо створення служби охорони праці підприємства (організації, установи) залежно від чисельності працівників та умов праці» від 15.02.2019 р. № 138/0/206-19 нагадало, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону праці» на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

На основі Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 р. № 255, з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє й затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства.

Державна служба України з питань праці на своєму офіційному сайті роз’яснила, чи передбачена відповідальність за відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку. Отже, правила внутрішнього трудового розпорядку – це локальний нормативний акт, який забезпечує правове регулювання трудових відносин на підприємстві, організацію його діяльності, визначає взаємні права та обов’язки адміністрації і працівників. Сфера дії цього документа поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від виду трудового договору, виконуваної роботи, посади та інших умов.

Статтею 142 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на підставі типових правил.

Правила внутрішнього трудового розпорядку необхідно скласти в письмовій формі, оскільки вони вважаються документом з організації процесів управління. Ба більше, ст. 29 КЗпП вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Відсутність правил внутрішнього трудового розпорядку є порушенням вимог законодавства про працю, що, своєю чергою, передбачає адміністративну відповідальність посадових осіб підприємств незалежно від їх форми власності та кількості працівників за частиною першою за ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді накладення штрафу від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Державна служба України з питань праці на своєму офіційному сайті розглянула питання розірвання трудового договору у зв’язку з невідповідністю працівника. Можливість звільнення співробітника у зв’язку з виявленою його невідповідністю виконуваній роботі або займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, передбачена п. 2 ст. 40 КЗпП.

Підставою для розірвання трудового договору є саме виявлена невідповідність. Якщо працівник, який не має документа про освіту або досвіду роботи, трудової діяльності, передбачених кваліфікаційними характеристиками, був прийнятий на роботу, надалі він не може бути за загальним правилом звільнений з роботи з причини лише відсутності документа про освіту та досвіду трудової діяльності, тому що про таку невідповідність було відомо раніше. Виявленою невідповідністю в такому випадку може бути неякісне виконання робіт, неналежне виконання трудових обов’язків через недостатню кваліфікацію. Водночас виконання окремих видів робіт передбачає обов’язкову наявність документа про освіту та присвоєння кваліфікації, про проходження перевірки знань, про допуск до роботи. У низці випадків працівник взагалі не може бути допущений до роботи в разі відсутності в нього відповідного документа.

Якщо робота протипоказана працівникові за станом здоров’я, він також може бути звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП лише за умови, що протипоказання будуть виявлені після укладення трудового договору. У випадку, коли медичний висновок про наявність протипоказань уже був на момент укладення трудового договору, працівник підлягає звільненню відповідно до ст. 7 і частини п’ятої ст. 24 КЗпП.

Законодавство про працю передбачає обов’язок працівників проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. Якщо співробітник не може одержати задовільну оцінку під час перевірки знань, він може бути звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП. Такий висновок відповідає Типовому положенню про навчання і перевірки знань з питань охорони праці, яким забороняється допуск до роботи осіб, які не пройшли перевірку знань з питань охорони праці.

Для звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП важливо, щоб неналежне виконання ним трудових обов’язків було результатом недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що свідчить про відсутність вини працівника в неналежному виконанні трудових обов’язків і не може бути підставою для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП. Обставини, які свідчать про вину працівника, не можуть наводитися як аргумент, що обґрунтовує необхідність звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП. Якщо власник має докази неналежного виконання трудових обов’язків працівником з його вини, він вправі притягти винного до дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра