Верховна Рада України ухвалила зміни до Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування військовим збором грошового забезпечення військових (законопроект № 2980).
Закон передбачає звільнення від оподаткування військовим збором грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб, які беруть безпосередню участь в АТО на період її проведення.
Кабінет Міністрів України оприлюднив постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.15 р. № 413. Документ набере чинності з дня офіційного опублікування.
Норма, за якою працівника не можна допускати до роботи без повідомлення фіскального органу, з’явилась у ст. 24 Кодексу законів про працю України ще 01.01.15 р. Однак її практична реалізація стане можливою тільки після набуття чинності зазначеною постановою.
Передбачається подання повідомлення за встановленою формою в один зі способів:
- засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;
- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.
Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 17.06.15 р. № 419 скасував державний фінансовий аудит діяльності бюджетних установ.
Водночас посилено роль внутрішнього аудиту бюджетних установ, спрямованого на надання керівникові об’єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо ефективності функціонування внутрішнього контролю.
Внесено також зміни до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419, та Порядку планування контрольно-ревізійної роботи Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 08.08.01 р. № 955.
Зокрема, скасовано вимогу про подання розпорядниками бюджетних коштів разом з річною фінансовою звітністю аудиторського звіту з висновком про її достовірність, складеного Держфінінспекцією або її територіальним органом.
Державна фіскальна служба України в листі «Про надання роз'яснення щодо податку на прибуток» від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 нагадала, що витрати у податковому обліку визначають за правилами бухгалтерського. Тобто наразі не потрібно доводити їх зв'язок з господарською діяльністю. Тому, наприклад, витрати на придбання бутильованої питної води для загального користування включають до податкових витрат за правилами бухгалтерського обліку.
Те саме стосується і витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ). На сьогодні при списанні ПММ за нормами витрат не потрібно доводити 'господарність' маршруту згідно з дорожнім листом. За загальними правилами списання палива і мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43.
Водночас оскільки чинним законодавством не передбачена типова форма бланка дорожнього листа легкового автомобіля, то підприємство може використовувати зручну для обліку форму первинного документа, затверджену наказом про облікову політику підприємства, за умови наявності всіх ознак первинного документа.
У разі перевищення витрат палива над лінійною нормою їх списання здійснюється згідно з правилами бухобліку на підставі відповідного документа, затвердженого наказом підприємства.
При цьому коригування фінрезультату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою розділом III ПКУ не передбачено.
Державна фіскальна служба України в листі «Про надання роз'яснення щодо податку на прибуток» від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15 роз'яснила питання, у якому звітному періоді покупець повинен визнати податковий кредит з ПДВ, якщо:
- продавець передав товар перевізнику і на дату передачі оформив податкову накладну (далі — ПН);
- покупець одержав товар у наступному місяці.
Якщо дата відвантаження товарів постачальником і дата їх одержання покупцем не збігаються (що передбачено договором), покупцю слід орієнтуватися на момент переходу права власності за договором.
Право власності в набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна (якщо інше не встановлено договором або законом) (ст. 334 Цивільного кодексу України).
Передачею майна вважається вручення його набувачу або перевізнику.
Таким чином, покупець має право визнати податковий кредит тільки після складання ПН постачальником, зокрема, у момент відвантаження товарів і реєстрації ПН в ЄРПН, але не раніше одержання права власності на товар.
Міністерство юстиції України в своєму листі «Щодо застосування положень Закону України від 05 березня 2015 року № 247-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 02.04.15 р. № 13-32/114 роз’яснило, що потрібно зробити, аби зареєструвати похідне від права власності речове право на земельну ділянку сільгосппризначення, право власності на яку виникло та оформлене до 01.01.13 р. Для цього особі достатньо подати лише одну заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права).
Тоді держреєстратор або нотаріус за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно формує дві заяви: про державну реєстрацію права власності та про державну реєстрацію іншого речового права.
Оскільки заявник подає одну заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) — він сплачує лише за послуги з держреєстрації іншого речового права.
