Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» від 21.10.15 р. №835 визначив перелік публічної інформації, яку обов'язково потрібно оприлюднювати. Таке рішення Уряду було ухвалено на виконання ст.101 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.11 р. №2939-VI (далі – Закон №2939).
Відповідно до постанови всі розпорядники публічної інформації повинні у найближчі 6 місяців оприлюднити та постійно оновлювати визначені документом дані. Скажімо, органи місцевого самоврядування повинні відкрити широкому загалу:
- основні положення генеральних планів населених пунктів та детальних планів територій;
- перелік об'єктів комунальної власності;
- перелік об'єктів комунальної власності, переданих в оренду чи інше право користування (з даними про умови передачі);
- перелік незадіяних земельних ділянок і майнових об'єктів (приміщень) комунальної форми власності, які можна передати в користування;
- перелік суб'єктів господарювання комунальної форми власності;
- фінансову звітність суб'єктів господарювання комунальної власності;
- реєстр боргових зобов'язань суб'єктів господарювання комунальної власності територіальної громади;
- відомості про комплексні схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності;
- перелік перевізників, які надають послуги пасажирського автотранспорту, та маршрути перевезення;
- перелік розповсюджувачів реклами, які отримали дозвіл на розміщення зовнішньої реклами;
- інформацію про рекламні засоби;
- перелік земельних ділянок, які пропонуються для забудови;
- перелік укладених договорів.
Слід нагадати, що згідно із нормами Закону № 2939 розпорядниками публічної інформації вважаються суб'єкти владних повноважень (органи державної влади та місцевого самоврядування); юридичні особи, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету; особи, яким делеговано владні повноваження, включаючи надання освітніх, медичних та інших послуг; суб'єкти господарювання, що є монополістами.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо надання податкової соціальної пільги платнику податку, який утримує трьох дітей (одна дитина-інвалід)» від 15.10.15 р. № 9593/К/99-99-17-03-03-14 роз’яснила: працівник, який утримує дітей віком до 18 років (у т.ч. дитину-інваліда), для підтвердження права на соцпільгу повинен надати, зокрема, документи, які підтверджують, що така особа є їхнім батьком або матір’ю (у т.ч. усиновлювачем), опікуном або піклувальником. Маються на увазі копії свідоцтв (дублікатів свідоцтв) про народження дітей або документи із зазначенням відомостей про батька в Книзі реєстрації актів цивільного стану, або ж документи, які підтверджують вік дітей, затверджені відповідним органом іноземної держави, у якій фізособа постійно проживала до прибуття в Україну. Якщо йдеться про опікуна або піклувальника, то потрібно надати копію рішення органу опіки й піклування про встановлення опіки чи піклування.
Окрім того, необхідно подати документальне підтвердження статусу дитини-інваліда:
- якщо це дитина віком від 16 до 18 років — пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи;
- якщо дитині немає 16 років — медичний висновок, виданий закладами МОЗ у встановленому порядку.
При цьому податкову соціальну пільгу надають при додержанні всіх вимог ст. 169 ПКУ.
Державна фіскальна служба України своїм листом «Щодо оподаткування сум індексації заробітної плати» від 19.08.15 р. № 7682/6/99-99-17-03-03-15 зазначає, що у випадку донарахування індексації зарплати за попередні податкові періоди (місяці), такі суми донарахувань (нарахувань) при здійсненні перерахунку слід відносити до відповідних податкових періодів, за які провадять нарахування, із відповідним відображенням у податковому розрахунку форми № 1ДФ.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо відображення витрат по виплачених відпустках працівникам підприємства в 2015 році за рахунок забезпечення, створеного до 01.01.2015» від 04.09.15 р. № 18916/6/99-99-19-02-02-15 повідомляє: витрати на оплату відпусток працівникам, які відшкодовані після 1 січня 2015 року за рахунок резервів та забезпечень, сформованих до 1 січня 2015 року відповідно до Національних положень (стандартів) бухобліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності, включаються до складу витрат за умови, що вони не були враховані під час визначення об’єкта оподаткування до 1 січня 2015 року. Підставою для такого роз'яснення є п. 24 підрозд. 4 розд. XX Податкового кодексу України.
Державна фіскальна служба України у листі «Про порядок нарахування пені» від 09.10.15 р. № 21492/6/99-99-15-04-02-15 зазначила, що нові правила нарахування пені застосовують до зобов’язань, граничний строк сплати яких припадає на дату після 01.09.15 р.
Внесені зміни до пп. 129.1.1 Податкового кодексу України зобов’язують застосовувати пеню в разі самостійного нарахування платником суми грошового зобов'язання — лише після закінчення 90 днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання.
Тож, на думку податківців, у випадку подання уточнених даних за періоди, термін сплати зобов’язань за якими до 01.09.15 р., потрібно застосовувати правила нарахування пені, що діяли до цієї дати.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо оподаткування нерухомого майна при передачі права власності на частину житла в рахунок аліментів» від 05.10.15 р. № 9299/C/99-99-17-03-03-14 роз’яснила: операцію за договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (частину житла) вважають продажем. У цьому висновку фіскали спираються на п. 172.8 Податкового кодексу України, згідно з яким під продажем розуміють будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, окрім їх успадкування та дарування.
Відповідно, у цьому випадку слід керуватися правилами ст. 172 ПКУ. Тож якщо нерухоме майно, згадане в п. 172.1 ПКУ, перебувало у власності фізособи понад три роки і це єдиний продаж нерухомості протягом звітного року, то цю операцію не оподатковують. При цьому умова щодо перебування такого майна у власності понад три роки не діє, якщо майно раніше було отримано у спадщину.
Державна фіскальна служба України у листі «Щодо визначення бази обкладення ПДВ операцій із постачання товарів на митній території України, які були попередньо імпортовані (ввезені) платником податків» від 01.10.15 р. № 20876/6/99-99-19-03-02-15 роз’яснила: для операцій постачання товарів, ввезених платником податків на митну територію України, базу оподаткування визначають за загальним правилом — з огляду на їх договірну вартість без урахування величини митної вартості.
Згідно з п. 188.1 Податкового кодексу України базу оподаткування операцій із постачання товарів визначають виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
При цьому база не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів, за винятком:
- товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню;
- газу, який постачається для потреб населення.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної, складеної платником ПДВ, якщо на дату реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування покупець не є платником ПДВ» від 24.09.15 р. № 20255/6/99-99-19-03-02-15 роз’яснила: якщо після постачання покупцеві анулювали ПДВ-реєстрацію, то він втрачає право на коригування кредиту, сформованого ним у період реєстрації платником ПДВ.
Це, на думку фіскалів, означає, що у продавця немає підстав скласти даному покупцеві розрахунок коригування до податкової накладної (далі — ПН).
Якщо після анулювання ПДВ-реєстрації у покупця збільшилася сума компенсації, то постачальник на дату збільшення повинен скласти нову ПН на суму збільшення.
У її графі «Індивідуальний податковий номер покупця» постачальник проставляє умовний ІПН покупця «100000000000». До графи «Особа (платник податку) — покупець» вписує «Неплатник».
Згідно з п. 192.1 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг провадиться будь-яка зміна суми компенсації їхньої вартості, суми зобов'язань і кредиту постачальника та отримувача підлягають коригуванню на підставі розрахунків коригування до ПН, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі − ЄРПН).
Складений постачальником розрахунок коригування до ПН, виданої покупцеві — платникові ПДВ, реєструють в ЄРПН:
- постачальник − якщо збільшується (або не змінюється) сума компенсації;
- покупець − коли зменшується сума компенсації. Для цього постачальник надсилає йому розрахунок коригування. При цьому постачальник має право зменшити зобов'язання тільки після реєстрації отримувачем розрахунку коригування в ЄРПН.
