Огляд законодавства

08 – 12 квітня 2019 року. Смартфони та планшети можна використовувати як РРО

Державна фіскальна служба України затвердила новий Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО). До нового Державного реєстру РРО включено 8 новітніх моделей програмних/програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь в експериментальному проекті.

Саме ці моделі застосовуватимуть у своїй діяльності користувачі-учасники експериментального проекту з впровадження інноваційних технологічних рішень для реєстрації розрахункових операцій у сфері торгівлі (у тому числі інтернет-торгівлі), громадського харчування, купівлі-продажу іноземної валюти, торгівлі через автомати з продажу товарів (послуг), надання послуг з приймання готівки для подальшого переказу, з перевезення пасажирів тощо.

Перелік новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій, які беруть участь в експериментальному проекті, затверджено наказом Мінфіну від 26.03.2019 р. № 121.

До цього переліку увійшли новітні моделі семи вітчизняних компаній – учасників експериментального проекту та система «E-Receipt (e-Чек) електронний чек», розроблена Державною фіскальною службою України (далі – ДФСУ).

В основу системи «E-Receipt (e-Чек) електронний чек» покладено принцип обов’язкової онлайн-фіскалізації чеків на сервері ДФСУ. Ця система є альтернативою традиційним РРО, адже може застосовуватись для реєстрації розрахункових операцій, є безкоштовною для користувачів.

Функціональні компоненти системи E-Receipt дають змогу суб’єкту господарювання – продавцю, застосовуючи персональні комп’ютери, планшети, смартфони, здійснювати реєстрацію розрахункових операцій та передавати звітну інформацію (чеки, z-звіти) до ДФСУ, покупцю – переглядати інформацію щодо чеків в електронному кабінеті.

Вона інтегрується з іншими системами ДФСУ та бухгалтерськими програмами користувача.

Новітні моделі, включені до Держреєстру РРО, пропонуються до експлуатації в тестовому режимі всім суб’єктам господарювання, які виявили зацікавленість щодо участі в експериментальному проекті.

Триватиме проект до 31 грудня 2019 року. За його результатами Мінфін ухвалюватиме рішення щодо новітніх моделей, які не підлягатимуть зняттю з реєстрації та, відповідно, будуть рекомендовані до промислової експлуатації.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо коригування сум податкових зобов’язань у зв’язку з переглядом ціни раніше поставленого товару» від 12.03.2019 р. № 992/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що в разі постачання товарів/послуг, мінімальна база оподаткування яких визначена відповідно до ст. 188 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) й перевищує фактичну ціну, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні (далі – ПН):

  • одну – на суму, розраховану на основі фактичної ціни постачання;
  • другу – на суму, розраховану на основі перевищення ціни придбання над фактичною ціною (така ПН може бути зведеною).

У ПН (у тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, проставляється тип причини «15» – «Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статті 188 Кодексу, над фактичною ціною постачання».

Така ПН отримувачу (покупцю) не надається. При цьому в рядках такої ПН, відведених для зазначення відомостей про покупця, постачальник (продавець) вказує власні дані.

Якщо після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) ПН, складеної на основі перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, відбувається зміна (зменшення/збільшення) ціни постачання, внаслідок чого відбувається зміна розміру перевищення ціни придбання над фактичною ціною постачання, платник має право скласти розрахунок коригування до ПН.

Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН у загальновстановленому порядку.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо коригування податкових зобов’язань і складання розрахунку коригування до податкової накладної» від 04.04.2019 р. № 1441/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула таку ситуацію. У договорі на постачання (купівлю-продаж) товарів/послуг встановлена прив’язка до іноземної валюти. У разі зміни (коливання) курсу іноземної валюти змінюється й вартість товарів/послуг – як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Чи коригувати в такому випадку податкові зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ)?

Зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України – гривні. При цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ст. 524 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно зі ст. 533 ЦКУ грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті в разі здійснення розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Зважаючи на те, що зміна (коливання) курсу іноземної валюти може призводити до зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, як у бік збільшення, так і в бік зменшення, то в платника податку – постачальника таких товарів/послуг виникає підстава для здійснення коригування податкових зобов’язань з ПДВ та складання на дату фактичної доплати чи повернення коштів розрахунку коригування відповідно до п. 192.1 ПКУ й реєстрації його в ЄРПН.

Державна фіскальна служба України в категорії 102.04 «ЗІР» відповіла на запитання «Як разом з Податковою декларацією з податку на прибуток підприємств/Звітом про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації подається фінансова звітність у разі включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій в середині кварталу звітного року?».

Отже, у разі включення неприбуткового підприємства, установи та організації (далі – неприбуткова організація) до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) у середині кварталу звітного (податкового) року така організація повинна подати до контролюючого органу за місцем обліку податкову звітність, а саме:

  • за період перебування на загальній системі оподаткування – Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або року (залежно від базового звітного (податкового) періоду, який використовувався такою організацію як платником податку на прибуток) із показниками діяльності, визначеними за період з першого календарного дня податкового (звітного) року до дати включення до Реєстру, та фінансову звітність за відповідний звітний період;
  • за період перебування в Реєстрі – Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року з показниками діяльності, визначеними за період з дати включення до Реєстру до останнього календарного дня податкового (звітного) року, та фінансову звітність за рік.

Такій неприбутковій організації також необхідно подати доповнення до Декларації/Звіту, передбачене п. 46.4 ПКУ, з поясненням заповнення показників Декларації/Звіту та фінансової звітності, яке може бути складене в довільній формі та буде використане контролюючим органом для аналізу показників поданої звітності.

Державна фіскальна служба України в категорії 107.04 «ЗІР» відповіла на запитання «Коли до доходу ФОП – платника єдиного податку не включаються власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності?»

Відповідно до п. 292.1 ПКУ доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

Датою отримання доходу єдинником є дата надходження йому коштів в грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання ним акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (292.6 ПКУ).

Дохід визначається на підставі даних обліку, який зобов’язані вести платники для цілей оподаткування. Платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 292.13 та абз. 1 п. 44.1 ПКУ).

Отже, якщо фізособа-єдинник отримала дохід від продажу товарів (робіт, послуг) у вигляді готівки й відобразила його в книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) і потім вносить зазначену суму готівки на свій поточний рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, відповідно до встановленого банком порядку, внесена сума готівки не повинна відображатись у книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) повторно й враховуватися для визначення доходу такого платника.

Фонд соціального страхування України у своєму листі «Щодо можливості виплати аліментів із страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок» від 01.03.2019 р. № 522-11-1 наголосив, що виплачувати аліменти за рахунок страхових коштів, що надійшли на окремий рахунок, не можна.

Страхувальник використовує ці кошти винятково, щоб надати застрахованим особам матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

Якщо нехтувати цим обмеженням, можна отримати штраф – 50% неправомірно використаних коштів (ч. 6 ст. 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV).

Штраф розраховується на основі суми аліментів, що утримається із заявлених коштів. Аліменти слід утримувати із суми лікарняних, що були виплачені боржникові.

Державна служба України з питань праці на своєму сайті повідомила, що трудові взаємовідносини між роботодавцем та працівником, зайнятим на сезонних роботах, регламентує ст. 7 Кодексу законів про працю України «Особливості регулювання праці деяких категорій працівників», а також указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 р. № 310-ІХ у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України.

Відповідно до цього документа сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних та кліматичних умов можуть виконуватися лише впродовж певного періоду (сезону), але не більше шести місяців.

Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору.

Сезонними вважаються роботи, які, зокрема, містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997 р. № 278, та їх тривалість не перевищує шести місяців.

Отже, під час приймання на сезонні роботи трудовий договір з працівником можна укласти на строк, який не перевищує тривалості сезону, тобто шести місяців.

Для укладення сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи, що відображається в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу, у якому зазначається, що цей працівник приймається саме на сезонну роботу.

Працівнику необхідно знати: у разі укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, після їх закінчення звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю «Підстави припинення трудового договору», – закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.

Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір з ним буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.

Важливо знати: сезонні працівники за наявності умов, визначених у ст. 39 Кодексу законів про працю «Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника», мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір. При цьому про своє звільнення вони мають попередити роботодавця письмово за три дні.

Працедавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору в разі:

  • припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт;
  • через відсутність працівника на роботі більше одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.
На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра