Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України» від 03.02.2016 р. № 43 затвердив Положення про Державну аудиторську службу (далі — Положення).
У Положенні визначено повноваження Держаудитслужби, зокрема, здійснення контролю за:
- цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів;
- досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів;
- дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного й місцевих бюджетів;
- дотриманням законодавства про державні закупівлі;
- станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту;
- проведенням оцінки управління бюджетними коштами, досягненням їх економії, станом фінансової та господарської діяльності, ефективністю й результативністю діяльності підконтрольних установ;
- ужиттям заходів задля усунення виявлених під час державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб тощо.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо можливості надання юридичною особою-платником єдиного податку третьої групи поворотної фінансової допомоги іншій юридичній особі (фізичній особі — підприємцю)» від 05.02.2016 р. № 2503/6/99-95-42-03-15 підтвердила право юридичних осіб — платників єдиного податку групи 3 надавати поворотну фінансову допомогу іншим юридичним особам (фізичним особам — підприємцям).
Сума фінансової допомоги, що була надана юридичною особою — платником єдиного податку групи 3 на поворотній основі, у разі її повернення не включається до складу доходу такого платника.
Додатково фіскали застерігають, що діяльність юридичної особи — платника єдиного податку групи 3 із надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам (фізособам-підприємцям) на постійній основі може розглядатись як фінансове посередництво.
Державна фіскальна служба в м. Києві в листі «Щодо відображення в податковому обліку курсових різниць, які виникають внаслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу» від 03.02.2016 р. № 1896/10/26-15-11-02-11 розглянула зазначене питання.
Об’єктом обкладення податком на прибуток є прибуток, який визначається через коригування фінрезультату до оподаткування, визначеного відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ, на різниці, передбачені р. ІІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ). При цьому на сьогодні р. ІІІ ПКУ не передбачає коригувань щодо курсових різниць, тож у такому випадку слід орієнтуватися на норми П(С)БО, зокрема, на абз. 4 п. 8 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».
У листі податківці зокрема наголошують, що курсові різниці, які виникають внаслідок перерахунку зобов’язань засновників під час формування статутного капіталу, не визнаються доходами та відображаються у складі додаткового капіталу.
Державна фіскальна служба в м. Києві листом «Щодо зменшенняподатку на прибуток на суму нарахованого та сплаченого податку на нерухоме майно»від 03.02.2016 р. № 1897/10/26-15-11-02-11 повідомила, що податок на нерухомість за 2015 рік зменшуватиме податок на прибуток цього самого періоду.
Законодавством передбачено, що сума податку на нерухоме майно за останній базовий податковий (звітний) квартал року визначається як різниця річної суми податку на нерухоме майно і суми податку на нерухоме майно за базові податкові (звітні) квартали року, крім останнього.
Отже, авансовий внесок із податку на нерухоме майно за ІV квартал 2015 року (сплачений до 30 січня 2016 року) необхідно задекларувати в складі податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік.
Державна фіскальна служба в м. Києві у своєму листі «Про надання єдинником 2 групи послуг самозайнятим особам» від 04.02.2016 р. № 71/В/26-15-12-02-14 роз’яснила: якщо фізособа-підприємець — платник єдиного податку групи 2 надає послуги самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (неплатник єдиного податку), такий підприємець порушує умови, установлені ПКУ для платників єдиного податку групи 2.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність відповідно до вимог ПКУ, не можуть відноситися до суб'єктів господарювання, які мають право застосовувати спрощену систему оподаткування.
Під час виплати суб'єктами господарювання — податковими агентами фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних із такою діяльністю, податок на доходи в джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким установлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп.пп. 14.1.195 та 14.1.222 ПКУ (п.178.5 ПКУ).
Державна фіскальна служба України обіцяє не застосовувати адмінштраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної (далі — ПН) у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) (див. категорію 101.31 ЗІР).
Контролери констатували: відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН за умови відображення сум податку на додану вартість (далі — ПДВ) за такою ПН у податкових зобов’язаннях звітного періоду не передбачає притягнення до адмінвідповідальності (передбаченої ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) платника податку — продавця товарів/послуг.
Пояснюють вони це тим, що платник податку незалежно від факту реєстрації ПН у Єдиному реєстрі суму ПДВ, зазначену в такій ПН, має відобразити в податкових зобов’язаннях звітного періоду, а це не призводить до порушення порядку ведення податкового обліку.
Загальновстановлений термін реєстрації ПН в ЄРПН та розрахунків коригування до них становить 15 днів. У разі його порушення до платника податку застосовують штрафні санкції, передбачені ст. 120-1 ПКУ в розмірах, що варіюються залежно від кількості днів прострочення такої реєстрації.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.11.2015 р. у справі № 815/1224/15(К/800/26909/15) зазначив: для забезпечення належного захисту прав платників податків у разі призначення невиїзної документальної перевірки платник податків вправі оскаржувати відповідні рішення (у т.ч. накази про призначення перевірки), дії чи бездіяльність контролюючого органу незалежно від того, чи фактично здійснено таку перевірку, навіть після оформлення її результатів у формі відповідного акта (довідки).
За результатами розгляду відповідних позовів платників податків суди мають оцінити правомірність призначення та проведення такої перевірки та ухвалити рішення щодо правомірності чи протиправності наказу про призначення перевірки або дій щодо її проведення. При цьому юридичним наслідком ухвалення судового рішення щодо протиправності перевірки повинно бути визнання відсутньою податкової перевірки як юридичного факту. Відповідно, необхідно автоматично визнавати протиправними будь-які податкові повідомлення-рішення, що прийняті з урахуванням результатів відповідної невиїзної перевірки.
