Огляд законодавства

03 – 07 травня 2021 року. Президент підписав закон, що забезпечує рівні права матері й батька в отриманні відпустки для догляду за дитиною

Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» № 1401-ІХ, який Верховна Рада ухвалила 15 квітня 2021 року.

Документ покликаний забезпечити однакові можливості для чоловіка й жінки у питанні поєднання роботи із сімейними обов’язками. Зокрема, усуваються законодавчі прогалини, що обмежують право батька на відпустку для догляду за дитиною.

Раніше така відпустка надавалася батькові дитини, бабусі, дідусю чи іншим родичам, які фактично доглядають за малюком, на підставі довідки з місця роботи або навчання матері про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну її декрету.

Таким чином закріпився дискримінаційний підхід, за яким право батька чи інших родичів на відпустку для догляду за дитиною було похідним від права матері, тобто лише мати могла делегувати право на декрет іншим. Через це у випадках, коли мати дитини є, наприклад, самозайнятою особою або ФОПом, батько теж не міг скористатися відпусткою для догляду за дитиною.

Закон, що його підписав Глава держави, запроваджує новий вид відпустки – одноразова відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів, що оплачується коштом роботодавця.

Така відпустка надаватиметься комусь одному: чоловіку, дружина якого народила дитину; батькові дитини, якщо він не одружений з матір’ю дитини, але проживає спільно; бабусі, діду або іншому повнолітньому родичеві дитини, який фактично доглядає за нею.

Законом також визначено відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як рівне право кожного з батьків.

Також встановлено право працівників обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, на додаткову відпустку.

Цей закон дасть змогу створити передумови для посилення ролі батька у вихованні дітей та розвитку відповідального батьківства в Україні.

Державна податкова служба України розповіла про позитивні зміни, які вносить об’єднана звітність з податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ)

На виконання вимог законодавства Міністерством фінансів України було затверджено нову форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок його заповнення. Нова форма почала діяти 01 квітня 2021 року.

Розрахунок поєднав у собі звичні для всіх напрацювання зі звітності з єдиного внеску за формою Д4 та форми № 1ДФ, а в окремих випадках спростив процес звітування.

Так, наприклад, у разі допущення помилки стосовно застрахованої особи у звітності за формою Д4 до закінчення граничного терміну подання страхувальнику необхідно було повністю формувати заново такий звіт щодо всіх застрахованих осіб. Натомість у Розрахунку в аналогічній ситуації застосовується зрозумілий та звичний для податкових агентів порядок виправлення помилки – виведення помилкових записів/введення коректних записів.

Тобто відбулася уніфікація підходів відображення інформації там, де це дозволяє специфіка даних, які обліковуються у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та Державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Отже, у разі допущення помилки стосовно однієї або декількох застрахованих осіб до закінчення граничного терміну подання достатньо сформувати Розрахунок з типом «Звітний новий», заповнивши необхідні реквізити, перелік яких наведено в розділі V Порядку, та в тих додатках, де потрібно провести коригування, здійснити виключення/включення записів безпосередньо щодо тих застрахованих осіб, стосовно яких допущено помилку.

Після закінчення граничного терміну подання алгоритм здійснення коригування у разі виправлення реквізитів застрахованих осіб (РНОКПП, ПІБ тощо) буде ідентичним, як і для Розрахунку з типом «Звітний новий».

Такий алгоритм буде відрізнятися лише у випадку необхідності коригування сумових показників. Тоді застосовується звичний для платників єдиного внеску порядок із застосування відповідних типів нарахувань. У разі ж введення в Розрахунку з типом «Уточнюючий» пропущеного запису застосовується комбінація методів, тобто включення пропущеного запису з одночасним зазначенням необхідного типу нарахувань.

Слід нагадати, що 11 травня спливає строк подання об’єднаного звіту.

Державна служба України з питань праці розповіла, що робити роботодавцю, якщо працівник відмовляється йти у відпустку.

Основними законодавчими актами, які регулюють порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон № 504).

Відповідно до ст. 74 КЗпП та ст. 2 Закону № 504 кожний громадянин України, який працює на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, виду діяльності та галузевої належності або у фізичної особи, має право на щорічну відпустку. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, також мають таке право нарівні з громадянами України.

Це право забезпечується:

  • гарантованим наданням відпустки певної тривалості, встановленої Законом № 504;
  • збереженням на період відпустки робочого місця (посади) і заробітної плати (допомоги);
  • забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону № 504.

Небажання працівника використати щорічну відпустку повної тривалості і його вимога надати грошову компенсацію враховані у ст. 24 Закону про відпустки.

У частині 4 цієї статті зазначено, що за бажанням працівника частину щорічної відпустки цілком правомірно замінити грошовою компенсацією. Однак тривалість фактично використаної працівником частини щорічної відпустки не може бути меншою ніж 24 календарних дні.

Якщо ж у працівника є невикористані щорічні основні відпустки тривалістю 24 календарних дні кожна, то компенсації він зможе отримати тільки в разі звільнення. Така вимога пов’язана з тим, що відпустка надається працівнику насамперед для відпочинку та зміцнення здоров’я, тому закон і забороняє роботодавцю компенсувати грошима ненаданий відпочинок.

Окремо слід звернути увагу: особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Отримати компенсацію працівник може тільки за щорічні відпустки, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», та додаткову соціальну відпустку на дітей відповідно до ст. 19 зазначеного закону.

До таких відпусток належать:

  • щорічна основна відпустка;
  • щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
  • щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці;
  • інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством;
  • додаткова соціальна відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А групи І.

Законодавство не передбачає виплату компенсації за невикористані дні відпусток:

  • додаткових відпусток у зв’язку з навчанням;
  • творчих відпусток;
  • відпусток для підготовки та участі в змаганнях;
  • додаткових відпусток, які належить працівникам зі статусом осіб, віднесених до 1 або 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи,
  • додаткових відпусток учасникам бойових дій.

Стосовно відповідальності для роботодавця і його посадових осіб важливе значення мають положення ч. 5 ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону№ 504. Зокрема такі норми:

  • забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості впродовж двох років поспіль;
  • заборонено не надавати щорічні відпустки впродовж робочого року особам, що не досягли 18 років, і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах або з особливим характером праці.

Що робити, якщо працівник, наприклад, відмовляється використовувати другий рік поспіль надане йому Конституцією (ст. 45) та Законом № 504 право на відпочинок (щорічну відпустку)? Роботодавець, з урахуванням того, що обов’язок надати відпустку покладається саме на нього, повинен вжити заходів згідно з вимогами законодавства:

  • видати розпорядчий документ про надання відпустки. Про дату початку відпустки згідно з графіком письмово повідомити працівника не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку виходу у відпустку (ч. 5 ст. 79 КЗпП, ч. 11 ст. 10 Закону України № 504);
  • виплатити заробітну плату працівникові за період відпустки не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 21 Закону України № 504).

Згідно зі ст. 139 КЗпП працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра