Огляд законодавства за січень 2019 року

Податки
 

ПДВ

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо зарахування коштів зі спеціального рахунку сільськогосподарського підприємства у рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ» від 16.01.2019 р. № 174/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула таку ситуацію. Платник ПДВ до 01.01.2017 р. був зареєстрований як суб’єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ відповідно до ст. 209 Податкового Кодексу України. Наразі платник податку перебуває на загальній системі оподаткування. При цьому на його спеціальному рахунку сільгосппідприємства, відкритому у банку, обліковуються кошти, які платник податку має намір зарахувати в рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ майбутніх податкових періодів. Чи можливо це?

Кошти, які на сьогодні обліковуються на спеціальному рахунку сільгосппідприємства, мають бути перераховані на поточний рахунок такого підприємства.

З огляду на те, що кошти, які акумулюються на спеціальному рахунку підприємства, є коштами такого сільгосппідприємства та не були сплачені до держбюджету, то відповідно останні не можуть бути зараховані зі спеціального рахунку сільгосппідприємства в рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ, що підлягають сплаті до держбюджету.

З метою погашення податкових зобов’язань з ПДВ такі кошти необхідно перерахувати з поточного рахунка платника податку на його електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо необхідності складання податкової накладної та нарахування податкових зобов’язань з ПДВ з усього розміру лізингових платежів, за виключенням лізингової винагороди» від 14.01.2019 р. № 118/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула таку ситуацію. Платник ПДВ (лізингодавець) домовився з контрагентом, що він купить для нього обладнання і здасть йому в оренду (лізинг), з подальшим викупом. За свою послугу лізингодавець отримає прибуток (лізингову винагороду). Таким чином, за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) зобов’язується придбати у продавця певну річ і передати цю річ у користування лізингоотримувачу на певний строк (не менше року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Які наслідки з ПДВ за такими операціями?

Лізингодавець на дату фактичної передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоотримувачу, зобов’язаний нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості об’єкта фінансового лізингу та скласти, і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо оподаткування ПДВ операцій з відповідального зберігання легкових автомобілів» від 15.01.2019 р. № 140/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що операція з передачі дилерові легкових автомобілів на відповідальне зберігання для підприємства не є об’єктом оподаткування ПДВ. За такої передачі підприємство не визначає податкових зобов’язань, а дилер ̶ податкового кредиту. Водночас надання послуг зі зберігання майна для дилера є об’єктом оподаткування ПДВ.

У разі постачання легкових автомобілів дилерові податкові зобов’язання з ПДВ у підприємства виникають за правилом «першої події». Податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для дилера підставою включити суми ПДВ до податкового кредиту.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо оподаткування ПДВ операцій з передачі товариством учаснику корпоративних прав та акцій, що належать товариству, за наслідком виходу такого учасника з товариства» від 15.01.2019 р. № 138/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що коли підприємство повертає одному із засновників його внесок у вигляді коштів або корпоративних прав та акцій інших суб’єктів, що належать підприємству, об’єкта оподаткування ПДВ не виникає.

Проте, якщо підприємство поверне засновникові його внесок майном, це вважатимуть постачанням товару. Відповідно, таке майно буде об’єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо особливостей визначення податкових зобов’язань з ПДВ при виконанні гарантійного ремонту з використанням безоплатно отриманих імпортних запасних частин і складання податкової накладної при здійсненні декількох операцій з постачання одному покупцю» від 16.01.2019 р. № 165/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила: якщо одному покупцеві поставляєте товари/послуги два чи більше разів на місяць – це ритмічне постачання. Ритмічний характер операції залежить лише від факту її вчинення, а не від того, за одним чи різними договорами її оформили. Податкові зобов’язання виникають за подією, яка сталася раніше, а саме на дату:

• або отримання авансу від покупця,
• або відвантаження товарів.

Податкові зобов’язання не залежать від того, в рамках одного чи декількох цивільно-правових договорів відбувається перша подія.

Якщо поставили товар одному покупцеві два та більше разів на місяць за одним або за різними договорами – можете скласти зведену податкову накладну на загальну суму постачання.

Коли постачальник не складає зведені податкові накладні, а покупець одного і того ж дня оплачує товар кількома авансами в межах одного чи декількох договорів, продавець може скласти одну податкову накладну на загальну суму таких авансів.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо неможливості реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної, складеного з метою виправлення помилок, допущених при попередньому коригуванні показників такої податкової накладної, та щодо скасування реєстрації розрахунку коригування, який містить помилки» від 15.01.2019 р. № 144/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула ситуацію, коли підприємство припустилося помилки у податковій накладній (ПН) та розрахунку коригування (РК) до неї.

Представники фіскального відомства пояснили, як виправитися. Податківці доопрацювали електронний сервіс для платників ПДВ, за допомогою якого можна побачити всі показники ПН, які на поточну дату обліковані в ЄРПН, з урахуванням зареєстрованих РК до неї. Усі необхідні дані можете скачати у форматі xls.

Доступ до цих даних надано в приватній частині (особистий кабінет) Електронного кабінету у розділі «ЄРПН». Щоб виправити помилки у попередньо складених РК, відкоригуйте всі неправильні на дату коригування рядки ПН. Для цього скористайтеся інформацією про показники ПН з урахуванням усіх зареєстрованих до неї РК, отриману за допомогою електронного сервісу.

Кожному рядку ПН, який коригуєте, має відповідати два рядки РК:

• у першому – «обнуліть» (сторнуйте) рядок ПН з помилкою. Коли заповнюєте графу 1.2, правильно зазначте порядковий номер рядка ПН, що коригуєте;
• у другому – зазначте правильні показники. У графі 1.2 цього рядка запишіть новий номер рядка, якого немає в ПН, до якої складаєте РК.

У графі 2.1 в обох рядках РК зазначте умовний код 302, що відповідає причині коригування «Усунення неоднозначностей».

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо визначення поняття "сільськогосподарське підприємство – виробник» від 22.12.2018 р. № 5372/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що пунктом 63 підрозділу 2 розділу XX ПКУпередбачено тимчасове звільнення від оподаткування ПДВ операцій з експорту:

• соєвих бобів – з 01.09.2018 до 31.12.2021;
• насіння свиріпи або ріпаку – з 01.01.2020 до 31.12.2021.

Пільга не поширюється на операції з експорту сільськогосподарськими підприємствами — виробниками соєвих бобів та насіння свиріпи чи ріпаку, вирощених на землях сільгосппризначення, які перебувають у власності чи постійному користуванні або використовуються ними на правах оренди (суборенди) чи емфітевзису.

Утім, визначення поняття «сільськогосподарське підприємство» у чинному законодавстві немає. Тому до офіційного визначення цього поняття виключення щодо звільнення від ПДВ таких операцій не застосовують.

ЄСВ

Державна фіскальна служба України у категорії 301.06 «ЗІР» відповіла на запитання, які показники відображаються у графі 3 таблиці 1 додатка 5 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ?

Отже, у графі 3 «Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації / Самостійно визначена сума доходу / Частка розподіленого доходу» таблиці 1 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 річна), затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435, відображаються:

• фізичними особами – підприємцями на загальній системі оподаткування та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації. У рядках щодо кожного календарного місяця зазначається середньомісячний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок);
• фізичними особами – підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, – самостійно визначена сума доходу. У рядках щодо кожного календарного місяця зазначається сума доходу, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць;
• членами фермерського господарства – частка розподіленого доходу, отриманого такими платниками від чистого прибутку фермерського господарства у звітному році, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. В рядках щодо кожного календарного місяця зазначається середньомісячний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного розподіленого доходу на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

Фізичні особи-підприємці, в таблиці 1 заповнюють усі колонки. Для «спрощенців» в таблиці 1 колонки 3 та 4 будуть однакові, бо там проставляється мінімальна заробітна плата (від редакції: йдеться про ситуації, коли ЄСВ сплачено із мінімальної заробітної плати. Якщо ФОП сплачував ЄСВ у більшому розмірі, то в графах 3 і 4 наводиться самостійно визначена сума доходу, з якої сплачено ЄСВ). Для загальної системи колонки 3 та 4 можуть бути різні. В 3 колонці суми чистого доходу, які повинні співпадати з податковими відомостями, в 4 колонці – сума в межах максимальної величини.

Звіт із помилками не вважається поданим та інформація про доходи з нього не потрапить до реєстру застрахованих осіб та не буде зарахована до страхового стажу. Для зарахування страхового стажу підприємцю необхідно виправити помилки у звітності та повторно подати річний звіт до органів державної фіскальної служби. Останній день подання Додатку 5 за 2018 рік – 11 лютого 2019 року.

ПДФО і військовий збір

Державна фіскальна служба України в категорії 103.25 «ЗІР» відповіла на питання, яким чином оподатковується ПДФО та за якою ознакою доходу відображається в податковому розрахунку за формою № 1ДФ сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання ФО (працівника).

Статтею 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінзарплати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи (п.п. 165.1.21 ПКУ).

У 2019 році від оподаткування ПДФО звільняється сума, що становить 12 519,00 грн (4173,00 грн × 3) за повний або неповний місяць навчання.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Отже, сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів, що не перевищує у 2019 році 12519,00 грн за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки фізичної особи (працівника), не включається до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи.

При цьому кошти, сплачені роботодавцем за навчання фізичної особи (працівника) в частині перевищення суми, визначеної п.п. 165.1.21 ПКУ, оподатковується ПДФО за ставкою, визначеною п. 167.1 ПКУ (18 %).

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затверджено наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4 (далі – Порядок).

Згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку, сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу для її підготовки чи перепідготовки, відображається в податковому розрахунку за формою №1ДФ за ознакою доходу «145».

Інші податки та збори

Державна фіскальна служба України у своєму листі «Щодо справляння акцизного податку за повною ставкою у разі відчуження протягом 365 днів транспортного засобу, ввезеного за зниженими ставками акцизного податку» від 29.12.2018 р. № 40672/7/99-99-19-01-01-17 повідомила таке.

Відповідно до абз. 7 п. 15 підрозділу 5 «Перехідних положень» Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 25.11.2018 р.) у разі відчуження протягом 365 днів із дня реєстрації транспортних засобів, при ввезенні яких було застосовано ставки акцизного податку, визначені цим пунктом, платник податку зобов’язаний сплатити акцизний податок за такі транспортні засоби за ставками, встановленими ст. 215 ПКУ.

Пунктом 8 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 р. № 2611-VIII п. 15 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ виключено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.

Отже, якщо при митному оформленні транспортних засобів було застосовано знижені ставки акцизного податку із зобов’язанням сплатити акцизний податок у разі відчуження протягом 365 днів із дня реєстрації цих транспортних засобів, у зв’язку з виключення норми п. 15 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ таке зобов’язання в частині сплати акцизного податку за повними ставками на сьогодні відсутнє.

Державна фіскальна служба України у листі «Про адміністрування екологічного податку» від 16.01.2019 № 1422/7/99-99-12-03-04-17 надала роз’яснення щодо застосування з 2019 року нового порядку справляння та розподілу сум доходів від екологічного податку, в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря.

Зокрема у листі зазначено, що Розділ VІІІ Податкового кодексу України змінено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 р. № 2628-VIIІ в частині визначення платників, які справляють екологічний податок за викиди двоокису вуглецю, так і ставок податку.

При цьому, за зобов’язаннями за викиди двоокису вуглецю, що виникають за результатами діяльності у 2019 році, до платників податку в частині викидів двоокису вуглецю належать суб’єкти, у яких сукупний річний обсяг викидів двоокису вуглецю за даними форми статистичної звітності 2-ТП повітря за 2018 рік, копія якої подається до органу ДФС за місцезнаходженням стаціонарного джерела викидів, перевищує 500 тонн.

Крім того, з 1 січня 2019 року ставку податку за викиди двоокису вуглецю стаціонарними джерелами з 0,41 грн/тонну підвищено до 10 грн/тонну, тобто збільшено у 24,4 рази.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 22.11.2018 р. № 2621-VIIІ змінено склад доходів Державного бюджету України, що визначений ст. 29 Бюджетного кодексу України, в частині розподілу між бюджетами коштів від податку.

Зокрема, згідно з п. 16 прим. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України запроваджено особливий порядок розподілу коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, який полягає у тому, що надходження податку в частині викидів двоокису вуглецю зараховуються до загального фонду державного бюджету у розмірі 100 відсотків, тоді як надходження податку від викидів інших видів забруднюючих речовин зараховуються до загального фонду державного бюджету лише у розмірі 45 відсотків.

Отже, платники екологічного податку перераховують суми екоподатку, що справляється за викиди, крім викидів двоокису вуглецю, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які забезпечують розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному Бюджетним кодексом України.

З метою забезпечення ефективного контролю за розподілом коштів екологічного податку за викиди забруднюючих речовин (двоокису вуглецю) з урахуванням припису п. 161 ст. 29 Бюджетного кодексу України обов’язково складається окремий додаток 1 до податкової декларації екологічного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 р. № 715, в частині зобов’язань за викиди двоокису вуглецю, починаючи вже за зобов’язаннями з податку за ІV квартал 2018 року.

Для екологічного податку нормами визначено базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу.

Платники екологічного податку складають податкові Декларації та подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Граничними термінами подання податкових декларацій та сплати податкових зобов’язань з екологічного податку вважаються за:

• ІV квартал 2018 року – 11 лютого 2019 року, а останнім днем сплати податку – 19 лютого 2019 року;
• I квартал 2019 року – 10 травня та 20 травня 2019 року відповідно;
• ІІ квартал 2019 року – 9 серпня та 19 серпня 2019 року відповідно;
• ІІІ квартал 2019 року – 11 листопада та 19 листопада 2019 року відповідно;
• ІV квартал 2019 року – 10 лютого та 19 лютого 2020 року відповідно.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на своєму сайті оприлюднило Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2019 році.

Також на сайті розміщено й розрахунок середньоринкової вартості транспортних засобів (легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) для цілей:

— оподаткування операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна;

— оподаткування транспортним податком.

Розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком проводиться відповідно до п. 267.2 ПКУ за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Облік і звітність

Державна фіскальна служба України в категорії 109.03 «ЗІР» повідомила щодо застосування РРО при реалізації продукції власного виробництва, що відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР. РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання.

До продукції власного виробництва належить продукція, яка виробляється та реалізується самим підприємством в єдиному технологічному процесі з використанням власної або найманої робочої сили.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо реєстрації операції з видачі готівки через РРО або з видачею розрахункової квитанції держателю електронного платіжного засобу» від 28.12.2018 р. № 5449/6/99-99-14-05-01-15/ІПК повідомила: підприємство, яке надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера) на підставі квитанцій платіжного термінала (спінів), реєструє у встановленому порядку ці операції в розрахункових документах РРО або РК, складає видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснює запис у касовій книзі.

Водночас, касовий чек повинен додатково містити такі обов’язкові реквізити:

• ідентифікатор еквайєра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати;
• ідентифікатор платіжного пристрою;
• суму комісійної винагороди (у разі наявності);
• вид операції;
• реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки) (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ»;
• напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи, що передбачають складання розрахункових документів із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжних карток) без виконання процедур авторизації;
• підпис касира та підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ».

Тож при відображенні операції з видачі готівки держателю електронного платіжного засобу у видатковому касовому чеку РРО має бути зазначено «Видача готівки» та відповідні реквізити такого касового чеку.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо відображення у розрахунковому документі (касовому чеку) реєстратора розрахункових операцій придбання товару у кредит, інформації про рух коштів, відображених у касових чеках з формою оплати «кредит» та заповнення книги обліку розрахункових операцій, заповнення колонок КОРО» від 21.01.2019 № 231/6/99-99-14-05-01-15/ІПК повідомила, що підприємства, які проводять розрахункові операції з відстроченням платежу або у кредит, разом з товаром мають видати покупцеві розрахунковий документ і зазначити у ньому форму оплати «У КРЕДИТ».

Готівку, яку підприємство отримало за товар, проданий у кредит, потрібно:

• або оприбутковувати в касі підприємства з оформленням ПКО;
• або внести до скриньки та пам’яті РРО через операцію «службове внесення» і зазначити у службовому документі номер фіскального чека, за яким був проданий товар у кредит.

Проводити через РРО погашення кредиту раніше відпущеного товару та видавати касовий чек на суму оплати не можна, позаяк це збільшує суму розрахунків, проведених через РРО.

Контроль і відповідальність

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством охорони здоров’я» від 18.12. 2018 р. № 1163 затвердив нові критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики.

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики, є:

• строк провадження господарської діяльності з медичної практики;
• вид медичної допомоги, яку провадить суб’єкт господарювання;
• дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства під час провадження господарської діяльності з медичної практики;
• результати клініко-експертної оцінки якості надання суб’єктом господарювання медичної допомоги, що проведена протягом останніх двох – п’яти років, які передують плановому періоду;
• кількість спеціальностей, за якими провадиться медична практика;
• кількість позапланових заходів державного нагляду, проведених щодо суб’єкта господарювання протягом останніх двох - п'яти років, що передують плановому періоду.

Віднесення суб’єкта господарювання до одного з трьох ступенів ризику здійснюється з урахуванням суми балів, нарахованих за всіма критеріями від провадження господарської діяльності з медичної практики:

• від 41 до 100 балів – до високого ступеня ризику;
• від 21 до 40 балів – до середнього ступеня ризику;
• від 0 до 20 балів – до незначного ступеня ризику.

Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики здійснюються стосовно діяльності суб’єктів господарювання, що віднесені до:

• високого ступеня ризику – не частіше одного разу на два роки;
• середнього ступеня ризику – не частіше одного разу на три роки;
• незначного ступеня ризику – не частіше одного разу на п’ять років.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на своєму сайті нагадало, що з 1 січня 2019 року переважна більшість технічних стандартів Радянського Союзу «ГОСТ», розроблених до 1992 року, втратили чинність в Україні.

Необхідність припинення дії на території України радянських ГОСТів визначена Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. Згідно з документом у 2015 році ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»), яке виконує функції Національного органу стандартизації, були видані відповідні накази про скасування ГОСТів із втратою чинності протягом 2016-2018 років та з повною відмовою від них, починаючи з 1 січня 2019 року. Всього мали бути скасовані 12090 радянських ГОСТів.

Водночас, з метою зниження ризиків для бізнесу Мінекономрозвитку завчасно запропонувало всім заінтересованим сторонам надати свої пропозиції щодо скасування ГОСТів, які втратили актуальність. Крім того, Національний орган стандартизації постійно надавав роз’яснення та консультації з питань, що виникають у зв’язку зі скасуванням ГОСТів.

Протягом 2016-2018 років до Національного органу стандартизації надходили пропозиції щодо подовження термінів чинності деяких ГОСТів. Внаслідок консультацій, Національний орган стандартизації ухвалив низку наказів, згідно з якими 1173 радянські ГОСТи залишаються чинними станом на 1 січня 2019 року.

Такі ГОСТи діятимуть до 1 січня 2022 року. Зокрема, це стандарти на заміну яких наразі проводиться або передбачається проведення розробки проектів відповідних національних стандартів; стандарти, посилання на які є в нормативно-правових актах; стандарти Єдиної системи конструкторської документації; стандарти розроблені свого часу на основі міжнародних стандартів, версії яких є актуальними в наш час.

З переліком радянських стандартів, які наразі залишаються чинними, можна ознайомитись на офіційному сайті ДП «УкрНДНЦ».

Оскільки, продовження дії радянських ГОСТів після 2022 року є неможливим, Мінекономрозвитку та Національний орган стандартизації наполегливо рекомендують усім заінтересованим сторонам, які в своїй роботі використовують ГОСТи, скористатися рекомендаціями, розміщеними на сайтах Мінекономрозвитку та ДП «УкрНДНЦ» , та знайти альтернативу використанню стандартів Радянського Союзу, які фактично є регуляторними актами вже неіснуючої держави і суперечать нововведенням, запровадженим у сфері технічного регулювання України та зобов’язанням України щодо реформування сфери технічної стандартизаціїпередбаченими Угодою СОТ та Угодою про асоціацію з ЄС.

Водночас, за потреби розробки національного стандарту на заміну відповідному радянському ГОСТу будь-яка заінтересована сторона (органи влади, асоціації виробників, підприємства, громадські організації тощо) може виступити замовником розробки такого стандарту відповідно до Закону України «Про стандартизацію» від 05.06.2014 р. № 1315-VII.

Слід нагадати, що Законом України «Про стандартизацію», який набув чинності 3 січня 2015 року, в національне законодавство України імплементовані положення Угоди СОТ про технічні бар’єри в торгівлі. Також, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною ЄС, та Європейським Співтовариством з атомної енергії, Україна поступово впроваджує Європейські стандарти (EN) як національні стандарти, зокрема, гармонізовані європейські стандарти. Одночасно з цим Україна скасовує конфліктні національні стандарти, зокрема міждержавні стандарти (ГОСТ), розроблені до 1992 року.

Праця і заробітна плата

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлено інвалідність» від 27.12.2018 р. № 1162затвердив Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлено інвалідність.

Слід нагадати, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншим особам, в разі якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР).

Міністерство фінансів України в макроекономічному огляді та прогнозі спрогнозувало, що у 2019 році середньомісячна зарплата українців становитиме 10,1 тисячі грн.

«Середньомісячна зарплата працівників (брутто) в гривнях становитиме 10 129 грн в 2019 році, 11 451 грн – в 2020 році, 12 835 грн – в 2021 році», – йдеться в повідомленні.

Номінальна середня зарплата, скоригована на індекс споживчих цін, виросте на 6,9% в 2019 році в порівнянні з 2018 роком, на 6% – в 2020 році, на 6,2% – в 2021 році.

У 2018 році розмір середньої зарплати становив 8 713 гривень.

Міністерство соціальної політики України наказом «Про затвердження змін до порядку надання роботодавцями Державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» від 23.11.2018 р. № 1763 затвердило відповідні зміни.

Слід нагадати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII внесено зміни до частини другої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 p. № 5067-VI щодо встановлення підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб квоти в розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IVзалишилося 10 і менше років.

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог законодавства, про що роботодавці інформують щороку Державну службу зайнятості у встановленому порядку.

У зв’язку з цим виникла необхідність внести зміни до Порядку надання роботодавцями Державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 р. № 271, з метою приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Змінами передбачено, що інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зобов’язані надавати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності з чисельністю штатних працівників від 8 осіб (раніше цей обов’язок був для підприємств з чисельністю працівників від 20 осіб). Як і раніше, звітність подається щороку не пізніше 01 лютого після звітного року.

Крім того, в новій редакції викладено термін «квота».

У новій редакції викладено форму бланку інформації про зайнятість і працевлаштування громадян, де необхідно буде зазначати середньооблікову чисельність штатних працівників, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років.

Отже, звітувати про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню за 2018 рік, необхідно до 01 лютого 2019 року за оновленою формою.

У разі невиконання роботодавцем квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні в межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо квоти робочих місць для осіб передпенсійного віку» від 09.11.2018 р. № 21833/0/2-18/53 повідомило, що на підприємства, установи та організації, у яких штатна чисельність становить 20 осіб, поширюється вимога про виконання квоти, визначеної абз. 2 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI(далі – Закон). Відповідно до якого підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб установлюється квота в розмірі не менше ніж одна особа у середньообліковій чисельності штатних працівників, якій до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV залишилося 10 і менше років.

Вимога щодо встановлення квоти в розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік поширюється на підприємства, установи та організації з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб (абз. 1 ч. 2 ст. 14 Закону).

Щодо виконання квоти в разі, якщо працівник стане особою передпенсійного віку у другій половині звітного періоду.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону роботодавці самостійно розраховують зазначену квоту з урахуванням чисельності осіб, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах, організаціях і належать до неконкурентоздатних на ринку праці (окрім осіб з інвалідністю).

Отже, якщо особа у звітному році отримала додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону, зокрема стала особою, якій до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років, і працювала у звітному році на умовах повної зайнятості, її необхідно враховувати при розрахунку квоти.

Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зазначені в ч. 1 ст. 14 Закону, відповідно до вимог ч. 2 ст. 14 Закону та щорічне (не пізніше, ніж 1 лютого після звітного року) інформування про це державної служби зайнятості.

Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення визначена ст. 53 Закону. Пунктом 1 ст. 53 Закону передбачено, що посадові особи органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи — підприємці, винні в порушенні законодавства про зайнятість населення, притягуються до відповідальності згідно із законодавством.

Крім того, п. 2 ст. 53 Закону передбачено, що в разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у ч. 1 ст. 14 Закону, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову в працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Ринки фінансових послуг

Національний банк України постановою «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 28.01.2019 р. № 23 врегулював такі питання:

• порядок використання електронних підписів на електронних документах (у тому числі на електронних розрахункових документах);
• скасування норми щодо подання до банку картки зі зразками підписів фізичними особами-підприємцями, фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами-нерезидентами - інвесторами;
• зобов’язання банків надсилати повідомлення до органів державної виконавчої служби або приватних виконавців про відкриття/закриття рахунків фізичних осіб, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру боржників;
• використання рахунку умовного зберігання (ескроу) під час здійснення операцій із купівлі-продажу нерухомості.

Цей документ ухвалено на виконання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 р. № 2155-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 р. № 2475-VIII (набули чинності 07.11.2018 р. та 28.08.2018 р. відповідно).

Постановою внесені зміни до:

• Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;
• Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516;
• Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.

Постанова набрала чинності з 31 січня 2019 року.

Національний банк України прийняв постанову «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 28.12.2018 року № 159, якою надав право третім особам здійснювати ідентифікацію та верифікацію фізичних осіб під час відкриття рахунків у банку.

Такий крок дозволить оптимізувати систему ідентифікації та верифікації фізичних осіб, а також підвищить фінансову інклюзію та доступність фінансових послуг.

Зокрема, банки отримали право:

• під час відкриття рахунку використовувати інформацію щодо ідентифікаційних даних клієнтів – фізичних осіб, отриману від іншого банку через систему BankID Національного банку. Між банком, що відкриватиме рахунок, та банком, який є абонентом-ідентифікатором, має бути укладений відповідний договір доручення. Порядок ідентифікації визначається нормативно-правовими актами Національного банку з питань фінансового моніторингу та функціонування системи BankID Національного банку;
• доручати юридичним особам-резидентам, фізичним особам-підприємцям ‒ резидентам та фізичним особам-резидентам (агентам) на договірній основі здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнтів банку ‒ фізичних осіб. Порядок такої ідентифікації та верифікації визначається нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу.

Також Нацбанк:

• надав можливість перераховувати кошти в національній валюті з поточного рахунку фізичної особи-резидента на поточний рахунок фізичної особи-нерезидента у разі продажу фізичною особою-нерезидентом власного майна на території України фізичній особі-резиденту, якщо це майно не є об’єктом інвестиційної діяльності в Україні;
• скасував норму щодо подання фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до банку під час відкриття рахунку копії документа, що підтверджує взяття цієї особи на облік в органі Пенсійного фонду України;
• надав право фізичним особам зараховувати на поточні рахунки кошти від погашення успадкованих ощадних (депозитних) сертифікатів та процентів за ними;
• визначив необхідність подання до банку іноземними представництвами, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками єдиного внеску, копії документа, що підтверджує взяття їх на облік у відповідному контролюючому органі;
• врегулював здійснення фізичною особою-резидентом розрахунків в іноземній валюті з первинним дилером за операціями з розміщення облігацій внутрішньої державної позики України, номінованих в іноземній валюті.

Національний банк України на своєму сайті повідомив, що за підсумками 2018 року міжнародні резерви України зросли на 10,6% і на 01 січня 2019 року сягнули 20,8 млрд дол. США (в еквіваленті). Такий обсяг резервів не лише перевищив останній прогноз Національного банку, а й сягнув п’ятирічного максимуму – востаннє такий рівень резервів був зафіксований ще у жовтні 2013 року.

Збільшити міжнародні резерви вдалося насамперед завдяки отриманню Україною зовнішнього фінансування та купівлі Національним банком надлишку валюти на міжбанківському ринку.

Загалом станом на 1 січня 2019 року обсяг міжнародних резервів покриває 3,5 місяця майбутнього імпорту і є достатнім для виконання зобов’язань України та поточних операцій Уряду і Національного банку. Водночас важливим фактором збереження макрофінансової стабільності в Україні є продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом і зваженої монетарної та фіскальної політики.

Національний банк України затвердив і оприлюднив усі нормативно-правові акти, які є основою для нової ліберальної системи валютного регулювання, передбаченої Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII.

Нова система складається з 8 основних постанов Правління НБУ, які замінили попередню базу з 56 нормативно-правових актів у сфері валютного регулювання.

Загалом із 7 лютого вводитимуться в дію понад 20 послаблень:

• удвічі збільшується граничний строк здійснення розрахунків за експортно-імпортними контрактами – до 365 днів;
• скасовується валютний нагляд за експортно-імпортними операціями до 150 тис. грн;
• дозволяється вільне використання рахунків юридичних осіб за кордоном (крім операцій з переказів коштів з України на такі рахунки);
• скасовуються індивідуальні ліцензії на валютні операції – їх замінить система е-лімітів (2 млн євро/рік для юридичних осіб, 50 тис. євро/рік для фізичних осіб);
• скасовуються санкції у вигляді припинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків розрахунків;
• скасовується обмеження на дострокове погашення зовнішніх зобов’язань;
• дозволяється укладання валютних форвардів для хеджування експортно-імпортних та боргових операцій;
• дозволяється здійснення операцій за рахунками юридичних осіб - нерезидентів у банках України;
• скасовується процедура реєстрації зовнішніх запозичень;
• дозволяється оnline-купівля іноземної валюти фізичними особами (в межах ліміту купівлі готівкової валюти – до 150 тис. грн / день в еквіваленті);
• дозволяється банкам продавати своїм клієнтам державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, за іноземну валюту;
• дозволяється укладання банками валютних свопів з резидентами та нерезидентами;
• дозволяються безлімітні інвестиції банків у цінні папери інвестиційного класу;
• збільшується ліміт на перекази іноземної валюти за кордон без відкриття рахунку для фізичних осіб – з 15 до 150 тис. грн/рік;
• збільшується ліміт на купівлю банківських металів фізичними та юридичним особами з 3,21 тройської унції на тиждень (100 г) до еквіваленту 150 тис. грн/день (без обмежень для юридичних осіб, що ведуть діяльність, пов’язану з використанням банківських металів);
• дозволяється юридичним особам ввезення-вивезення банківських металів, якщо це передбачено їх статутом;
• дозволяється резидентам внесення платежів у іноземній валюті під час страхування життя;
• дозволяється здійснювати інвестиції та кредитувати резидентів з рахунку ЛОРО в гривнях банку-нерезидента;
• банкам-нерезидентам дозволяється купувати валюту на всю суму залишку в гривнях на рахунку ЛОРО;
• дозволяється купувати і накопичувати іноземну валюту на рахунку для виплат за зовнішніми запозиченнями;
• скасовується подвійний контроль за операціями з експорту продукції – валютний нагляд здійснюватиме лише той банк, який отримав інформацію про відповідну митну декларацію;
• дозволяється здійснення інвестицій в Україну не тільки у валютах першої, а й другої групи класифікатора валют;
• уніфіковано переміщення валютних цінностей через кордон.

Серед головних пріоритетів НБУ – зняття низки обмежень, які створюють найбільше додаткових труднощів для ведення зовнішньоекономічної діяльності і стримують нові іноземні інвестиції в Україну.

У межах нової системи валютного регулювання НБУ також здійснює перехід від системи тотального валютного контролю за кожною операцією до валютного нагляду, побудованого за принципом «більше ризиків – більше уваги, менше ризиків – менше уваги».

Банки зможуть послабити нагляд за більшістю операцій бізнесу, які не матимуть ознак сумнівних операцій (незбігання обсягів операцій з обсягами звичайної ділової активності, невідповідність суті операції змісту діяльності клієнта, використання в розрахунках компаній-оболонок тощо).

Міжнародні відносини

Кабінет Міністрів України на своєму сайті повідомив, що 1 січня 2019 року між Україною та Європейським Союзом у двосторонній торгівлі розпочато застосування положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Конвенція Пан-Євро-Мед є інструментом, який встановлює ідентичні правила походження товарів, що застосовуються в рамках угод про вільну торгівлю між її договірними сторонами.

У майбутньому застосування Пан-Євро-Мед збільшить вигоди для національних експортерів шляхом відкриття додаткових можливостей для українських виробників: вони зможуть використовувати принцип діагональної кумуляції походження товарів, що застосовується між учасниками Конвенції за умови існування між ними режимів вільної торгівлі.

Наразі учасницями Конвенції є 25 сторін, а саме: ЄС, країни ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), Албанія, Алжир, Боснія і Герцеговина, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Косово, Македонія, Марокко, Молдова, Палестина, Сербія, Сирія, Туніс, Туреччина, Україна, Фарерські острови та Чорногорія.

Україна уклала угоди про вільну торгівлю з такими учасниками Регіональної конвенції: ЄС, ЄАВТ, Грузією, Македонією, Молдовою, Чорногорією. Готується до підписання Угода про вільну торгівлю між Україною та Ізраїлем. Продовжуються переговори щодо укладення Угоди про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною.

На практиці застосування положень Конвенції Пан-Євро-Мед означає, що український виробник зможе закуповувати сировину або комплектуючі в одній зі сторін-учасниць Конвенції, а готову продукцію експортувати до іншої учасниці Конвенції без сплати мита або по заниженій ставці мита.

Це сприятиме відкриттю нових виробничих потужностей, більшому використанню виробничого потенціалу, залученню до регіональних та міжнародних ланцюгів створення доданої вартості.