Огляд законодавства за червень 2016 року

Податки

ПДВ

Державна фіскальна служба України в листі «Щодо відображення в податковому обліку з ПДВ викрадення основних засобів» від 27.05.2016 р. № 11679/6/99-95-42-01-15 розглянула зазначене питання і повідомила таке.

Відповідно до абз. 2 п. 189.9 ПКУ установлення факту викрадення основних засобів, що підтверджується згідно із законодавством, не призводить до нарахування платником податку на додану вартість (далі − ПДВ) податкових зобов’язань, незалежно від того, чи встановлено винних осіб, задіяних у крадіжці, і чи стягуються із таких осіб втрати.

При цьому у зв’язку з тим, що основні засоби, які були викрадені та під час придбання яких був сформований податковий кредит, неможливо використати в господарській діяльності, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому встановлено факт викрадення основних засобів, і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на основі їх балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (за відсутності обліку необоротних активів – на базі звичайної ціни) (пп. «г» п. 198.5 ПКУ).

Державна фіскальна служба України в листі «Щодо особливостей визначення сум бюджетного відшкодування ПДВ сільськогосподарським товаровиробникам у разі вивезення товарів за межі митної території України власновиробленої сільськогосподарської продукції» від 13.06.2016 р. № 13065/6/99-99-12-02-01-15 розглянула зазначене питання.

Операції з вивезення товарів за межі митної території України сільськогосподарським підприємством − суб’єктом спецрежиму оподаткування власновироблених сільськогосподарських товарів обкладаються ПДВ за нульовою ставкою та відображаються в декларації 0121–0123 за умови підтвердження такого вивезення товарів за межі митної території України з належним чином оформленою митною декларацією.

При цьому суми ПДВ, що були сплачені суб’єктом спецрежиму оподаткування постачальникам під час придбання товарів/послуг, які брали участь у виробництві вивезеної за межі митної території України сільськогосподарської продукції та включені до складу податкового кредиту, за рішенням платника можуть бути перенесені з декларації 0121 до декларації 0110 шляхом відображення в рядку 14 декларації 0121 зі знаком «-» та в рядку 14 декларації 0110 − зі знаком «+».

Суми податку, перенесені до рядка 14 декларації 0110, можуть брати участь в обчисленні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальновстановленому порядку, визначеному ст. 200 Податкового кодексу України (далі − ПКУ).

Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» від 25.05.2016 р. № 503 внесло зміни до форми податкової декларації з ПДВ, а саме:

• виключено рядки «300000000000» і «500000000000» таблиці 1 та рядок «усього за основною ставкою та ставкою 7%» таблиці 2 Додатка 5 до податкової декларації з ПДВ;
• примітку «*» Додатка 9 до податкової декларації з ПДВ виклали в такій редакції: «* Дванадцять попередніх послідовних звітних (податкових) періодів сукупно. Для новоствореного платника − звітний податковий період»;
• у Додатку 10 до податкової декларації з ПДВ виправлено описки в рядках 11.1 таблиць 2 та 3;
• викладено в новій редакції Додатки 2 та 3 до податкової декларації з ПДВ. Тепер у Додатку 2 «Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» не потрібно вказувати ІПН покупця, а в Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)» з’явилася таблиця 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України».

Податок на прибуток підприємств

Державна фіскальна служба України в листі «Щодо податкового (звітного) періоду виробника сільськогосподарської продукції, який із 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування» від 31.05.2016 р. № 11819/6/99-99-15-02-02-15 роз’яснила: якщо виробник сільськогосподарської продукції, який із 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, отримав за підсумками попереднього звітного (податкового) року дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва в розмірі не менше як 50% загальної суми доходу, то він може для цілей обкладення податком на прибуток використовувати річний податковий період, котрий розпочинається 1 липня поточного звітного року й закінчується 30 червня наступного звітного року.

Такому платнику слід подати окремо Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897 (далі − Декларація), за період із 01.01.2016 р. по 01.07.2016 р., а починаючи із 1 липня 2016 року можна застосовувати річний податковий період, який починається 1 липня поточного звітного року й закінчується 30 червня наступного звітного року.

Крім того, із метою ідентифікації виробника сільськогосподарської продукції під час складання Декларації в полі 9 «Особливі відмітки» проставляється позначка щодо належності його до відповідної категорії. У випадку застосування виробником сільськогосподарської продукції податкового (звітного) періоду, який розпочинається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду й закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року, позначка в полі 9 «Особливі примітки» Декларації щодо належності до категорії виробника сільськогосподарської продукції не проставляється. При цьому порядок обчислення та сплати податку на прибуток здійснюється таким підприємством на загальних підставах.

Інші податки та збори

Державна фіскальна служба України в листі «Щодо реєстрації як платник акцизного податку з реалізації пального у разі заміни масла під час технічного обслуговування та ремонту автомобілів» від 30.05.2016 р. № 11785/6/99-99-12-03-03-15 вказала: суб’єкти господарювання, що здійснюють заміну масла двигуна при технічному обслуговуванні та ремонті автотранспорту, не підлягають реєстрації як платники акцизного податку з реалізації пального.

Контролери пояснили, що під час надання відповідних послуг указаний підакцизний товар (продукція) використовується як витратний матеріал, тобто безпосередньо реалізація підакцизних товарів не відбувається.

Державна фіскальна служба України в листі «Про сплату акцизного податку при здійсненні оптової торгівлі паливом і про відображення реалізації (оптової торгівлі) палива після 01.03.2016 року в декларації акцизного податку» від 09.06.2016 р. № 12691/6/99-99-12-03-03-15 нагадала: відповідно до п. 49.21 ПКУ платники, визначені пп. 212.1.15 ПКУ (тобто особи, котрі реалізують паливо), а також платники, які мають чинні (у т.ч. призупинені) ліцензії на право провадження діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожен установлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді, чи ні.

Тож, до набрання чинності новою формою декларації платники акцизного податку, визначені пп. 212.1.15 ПКУ, незалежно від того, чи провадили вони господарську діяльність у звітному періоді, повинні подати податкові декларації з акцизного податку за чинною формою декларації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 14, до контролюючого органу за основним місцем обліку.

За відсутності об’єкта обкладення акцизним податком декларація подається такими платниками шляхом заповнення титульного аркуша до неї (без заповнення р. 05), заповнення рядків 15 та 16 додатка 1 до декларації з нулями та перенесення їх до розділу В самої декларації (графа В 1).

У разі виникнення об’єкта оподаткування, тобто наявності операцій із реалізації будь-яких обсягів палива понад обсяги, визначені пп. 213.1.12 ПКУ, платники податку з його реалізації повинні задекларувати ці зобов’язання шляхом заповнення додатка 1 до декларації та перенесення суми податкового зобов’язання до розділу В самої декларації (графа В 1).

Облік і звітність

Державна фіскальна служба України (далі − ДФСУ) в листі «Щодо використання реєстраторів розрахункових операцій» від 27.05.2016 р. № 5585/С/99-99-22-07-03-14 надала роз’яснення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі − РРО) фізособами-підприємцями на спрощеній системі оподаткування.

Так, контролери нагадали: у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1,0 млн грн застосування РРО для такого платника єдиного податку (далі − єдинник) є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, і продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва єдинника.

Водночас фахівці ДФСУ наголосили: у разі переходу єдинника другої групи на сплату інших податків і зборів й обрання з наступного календарного року повторно спрощеної системи оподаткування дохід за попередній звітний період вважатиметься доходом такого платника.

Державна фіскальна служба України в підкатегорії 101.17 «ЗІР» роз’яснила, як у податковій накладній відображати дані стосовно зворотної (заставної) тари.

Так, до розділу А податкової накладної (далі − ПН) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така ПН, зокрема:

• у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ;
• у рядку Х зазначаються дані щодо зворотної (заставної) тари.

Вартість тари визначається в договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування.

Тобто дані щодо зворотної (заставної) тари, зазначені в рядку Х розділу А, не враховуються в загальній сумі коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ (рядок I розділу А ПН).

Міністерство екології та природних ресурсів України наказом «Про затвердження форм звітності щодо обліку запасів корисних копалин та інструкцій з їх заповнення» від 14.03.2016 р. № 97 затвердило форми звітності щодо обліку запасів корисних копалин, а саме:

• форму звітності № 5-ГР (тверді горючі, металічні та неметалічні корисні копалини) (річна) «Звітний баланс запасів корисних копалин за 20 ____ рік» − подається до 05 лютого наступного за звітним року до Держгеонадр користувачами надр, визначеними ст. 13 Кодексу України про надра, що здійснюють користування надрами на підставі та в межах родовища (ділянки), визначеного (визначеної) спеціальним дозволом на користування надрами;
• форму звітності № 6-ГР (нафта, природний газ, конденсат, етан, пропан, бутан, гелій) (річна) «Звітний баланс запасів корисних копалин за 20 ___ рік» − подається до 5 лютого наступного за звітним року до Держгеонадр користувачами надр, визначеними абз. 15 ст. 1 Закону України «Про нафту і газ», що здійснюють користування надрами на підставі та в межах ділянки (родовища) нафтогазоносних надр, визначеної спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами;
• форму звітності № 7-ГР (підземні води) (річна) «Звітний баланс використання підземних вод за 20 ____ рік» − подається до 20 січня наступного за звітним року до Держгеонадр користувачами надр, визначеними ст. 13 Кодексу України про надра, що здійснюють користування надрами на підставі та в межах ділянки (родовища) надр, визначеної (визначеного) спеціальним дозволом на користування надрами.

Державна фіскальна служба України наказом «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій» від 16.06.2016 р. № 535 оновила Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі − Держреєстр РРО).

Оновлений Держреєстр РРО включає 71 РРО, дозволених до первинної реєстрації. Порівняно зі своїм попередником до нинішнього Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій увійшов один спеціалізований електронний контрольно-касовий реєстратор операцій із купівлі-продажу іноземної валюти.

Державна фіскальна служба України в листі «Щодо практичного застосування норм податкового законодавства» від 23.05.2016 р. № 5331/М/99-99-13-02-03-14 зазначає, що в випадку використання електронного проїзного/перевізного документа на потяг підставою для відшкодування витрат на його придбання є роздрукований на паперовому носії посадочний документ (за умови перевезення багажу − роздрукований на паперовому носії перевізний документ; у разі окремого замовлення послуги (зокрема послуги з користування комплектом постільних речей, резервування місць) − роздрукований на паперовому носії документ на послуги).

Посадочні документи, перевізні, на повернення й на послуги, роздруковані на паперових носіях, є розрахунковими документами (транспортними квитками).

Праця і заробітна плата

Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо відпусток без збереження заробітної плати» від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16 розглянуло зазначене питання.

Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі − Закон про відпустки) передбачено: законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Така норма не поширюється на відпустки без збереження заробітної плати, оскільки такий вид відпусток визначений Законом про відпустки, та встановлена конкретна тривалість цих відпусток.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону про відпустки інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплачені. Установлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.

Міністерство соціальної політики України у своєму листі «Щодо ведення табеля обліку використання робочого часу мобілізованого працівника та тривалості відпусток деяким категоріям працівників» від 05.06.15 р. № 225/06/18615 повідомило: якщо працівник, який має право на соціальну додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону про відпустки, не виявив бажання скористатись нею протягом декількох років, то порушення законодавства про відпустки з боку роботодавця не вбачають і, відповідно, немає підстав для притягнення останнього до відповідальності. Заборона щодо ненадання відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль (див. ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки) стосується лише щорічних відпусток.

Водночас невикористання соцвідпустки упродовж декількох років за власним бажанням працівника не позбавляє його права на використання такої відпустки за попередні роки, а в разі звільнення незалежно від підстав йому мають виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпустки згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.

Законодавством України не передбачено строку давності, після спливу якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда.

Стосовно використання працівником невикористаної за декілька попередніх років соцвідпустки в поточному році поспіль, то зазначене питання мають вирішувати за угодою між працівником і роботодавцем.

Мобілізація й АТО

Міністерство соціальної політики України в листі «Про надання роз’яснення» від 18.05.2016 р. № 565/13/84-16 зазначає, що днем фактичної демобілізації вважається день виключення особи зі списків особового складу військової частини у зв’язку зі звільненням із військової служби (оформлюється наказом військової частини, про що робиться відповідний запис у військовому квитку).

Тож до дня фактичної демобілізації збереження середнього заробітку здійснюється згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю.

Працівник повинен прибути на роботу після звільнення його з військової служби, узяття на військовий облік і за необхідності проїзду до місця проживання (перебування). У цей період збереження й виплата середньої заробітної плати здійснюються відповідно до ст. 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». За ці дні середній заробіток працівнику нараховується з урахуванням положень Порядку № 100 із тієї ж середньої зарплати, за якою здійснювалась оплата за період військової служби.

Контроль і відповідальність

Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності» від 09.09.2015 р. № 3062, внісши пропозиції Президента України.

Відповідно до закону обов’язковому аудиту підлягає річна, у тому числі консолідована, звітність державних унітарних підприємств, а також підприємств із часткою держави у статутному капіталі більше ніж 50%.

Крім того, обов’язковому оприлюдненню згідно із законом підлягає:

• квартальна, річна фінансова звітність підприємства за останні три роки;
• річний аудиторський звіт за останні три роки;
• біографічні довідки членів наглядової ради та керівника підприємства;
• річні звіти наглядової ради;
• рішення суб’єкта управління об’єктами державної власності щодо підприємства;
• відомості про договори, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства.

Також підприємство оприлюднює річну та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком до 30 квітня року, що настає за звітним.

Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін до вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України, затвердженого постановою Уряду від 23.05.2012 р. № 467» (далі — Перелік № 467) від 25.05.2016 р. № 341, вніс зміни до зазначеного переліку.

З урахуванням змін однією з підстав визнаватиметься одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової чи контррозвідувальної справи.

Передусім (однак не виключно) початкова та змінена редакції п. 14 Переліку № 467 відрізняються, зокрема, таким:

1) до внесення змін у п. 14 Переліку № 467 йшлося про письмове звернення, а не доручення;

2) не було встановлено форми звернення, натомість лише висувалися вимоги до його змісту;

3) було відсутнє застереження щодо того, звернення мало видаватись в рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової чи контррозвідувальної справи.

Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Про затвердження Порядку здійснення фото-, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами» від 08.06.2016 р. № 370 (далі − Постанова № 370), яка набирає чинності 01.07.2016 року.

Постановою № 370 передбачається запровадження фото- й відеофіксації проведення митних формальностей, зокрема, огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів й інших формальностей, що проводяться державними контролюючими органами.

Так, обов’язкові фото- й відеофіксація під час проведення формальностей митними й іншими контролюючими органами впроваджуватимуться поетапно шляхом використання посадовими особами митниць індивідуальних портативних відеокамер (відеореєстраторів) у міру забезпечення ними відповідних підрозділів.

У підсумку передбачається впровадження обов’язкової відеофіксації огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон, у зонах митного контролю внутрішніх митниць, а також під час виконання міжвідомчими мобільними групами заходів із попередження та виявлення фактів порушень законодавства з питань державної митної справи.

Також передбачено прикріплення відеозаписів до митних декларацій за допомогою функціоналу автоматизованої системи митного оформлення ДФСУ. Зокрема за результатами проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, під час якого здійснювалися фото-, відеофіксація, посадова особа органу доходів і зборів забезпечує:

• унесення до актів про проведення огляду їх електронних копій достовірних і повних відомостей про здійснення фотографування, відеозйомки;
• збереження файлів із результатами здійснення фото- та/або відеозйомки на сервері ДФСУ і прикріплення таких файлів за наявності технічної можливості до митних декларацій або до інформації про переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження Змін до Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів» від 18.05.2016 р. № 488 внесло зміни до Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Мінфіну від 18.08.2015 р. № 721.

З набранням чинності змінами невідповідність інформації щодо:

• податкового номера чи серії й номера паспорта (для фізичної особи, що має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта);
• найменування (ПІБ);
• податкової адреси платника податків, поданої в повідомленні про відкриття або закриття рахунків, цим відомостям у Державному реєстрі фізичних осіб України, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців та громадських формувань (далі − ЄДР) та Єдиному банку даних про платників податків − юридичних осіб більше не визнаватиметься підставою для відмови в узятті контролюючим органом рахунка на облік.

Міністерство юстиції України наказом «Про затвердження Порядку надання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців і громадських формувань» від 10.06.2015 р. № 1657/5 затвердило Порядок надання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців і громадських формувань (далі − Порядок).

Так, п. 3 Порядку визначено, що відомості з ЄДР надаються в паперовій або електронній формі, що мають однакову юридичну силу та містять обов’язкове посилання на ЄДР, окрім документів, що містяться в реєстраційній справі та надаються в паперовій формі.

У паперовій формі надаються:

• виписка з ЄДР;
• витяг із ЄДР;
• документи, які містяться в реєстраційній справі відповідної юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної, фізичної особи − підприємця (далі − реєстраційна справа), котрі надаються державним реєстратором суб’єкта державної реєстрації, що відповідно до закону вповноважений зберігати реєстраційні справи в паперовій формі, шляхом виготовлення копій таких документів із проставлянням підпису та печатки державного реєстратора на кожній сторінці.

В електронній формі надаються:

• відомості з ЄДР через портал електронних сервісів;
• відомості з ЄДР у форматі бази даних або в іншому форматі в режимі реального часу на підставі договорів, укладених із технічним адміністратором ЄДР.

Виписка, витяг із ЄДР у паперовій формі надаватимуться за запитом заявника шляхом звернення до вповноваженого суб’єкта державної реєстрації, центру надання адміністративних послуг або нотаріуса. Уповноважена особа суб’єкта державної реєстрації, центру надання адміністративних послуг, нотаріус за допомогою програмних засобів ведення ЄДР формуватимуть і роздруковуватимуть запит, на якому заявник проставлятиме власний підпис (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ньому).

Ринок фінансових послуг

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі − Фонд) у своєму листі «Стосовно обчислення строків для прийняття кредиторських вимог» від 25.05.2016 р. № 27­24709/16 роз’яснив: кредитори вправі заявити Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, то й вимоги кредиторів прийматимуть із дня, що настає після опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Тож останнім днем для заявлення таких вимог є останній день цього 30­денного строку.

Проте якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Національний банк України затвердив постанову «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 р. № 342. Цим документом:

1. Зменшено норму обов’язкового продажу надходжень в Україну в іноземній валюті на користь юридичних осіб із 75% до 65%.

2. Підвищено максимальну суму продажу готівкової іноземної валюти й банківських металів із 6 до 12 тис. грн в еквіваленті. Окрім того, обмеження щодо суми операції з продажу банківських металів не поширюватиметься на монети, вироблені з дорогоцінних металів (у т.ч. інвестиційні монети України).

3. Клієнтам банків дозволено знімати з рахунків готівку в іноземній валюті й банківських металах на суму до 100 тис. грн на добу замість 50 тис. Також знято обмеження на обсяг видачі готівки в національній валюті, яке досі становило 500 тис. грн на добу.

4. Ухвалено рішення дозволити репатріацію дивідендів, нарахованих іноземним інвесторам за 2014–2015 рр.

Зазначені вище норми, крім змін щодо репатріації дивідендів, набувають чинності 09.06.2016 року і діють до 14.09.2016 року включно. Норми стосовно репатріації дивідендів чинні з 13.06.2016 року.

Національний банк України (далі − НБУ) постановою Правління «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 07.06.2016 р. № 341 (далі – Постанова № 341) спростив порядок проведення валютно-обмінних операцій. Зміни, зазначені в згаданій постанові, набувають чинності 15.06.2016 року.

Так, банки та фінансові установи, які здійснюють обмін валют, відтепер можуть змінювати курси купівлі та продажу іноземної валюти протягом операційного (робочого) дня. Це дозволить знизити для них ризики, які можуть виникати в результаті змін ринкової кон’юнктури впродовж дня, і, як наслідок, зменшити спред між курсами купівлі та продажу іноземної валюти.

Тепер буде дозволено встановлювати різні курси купівлі та продажу іноземної валюти в касі банку, фінансової установи, їх відокремлених підрозділах, пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами. Завдяки цьому банки та фінансові установи зможуть краще реагувати на регіональні особливості валютного ринку.

Під час здійснення готівкових операцій конвертації однієї іноземної валюти в іншу банкам дозволено використовувати власний комерційний курс, а не офіційний курс НБУ.

Крім того, розширено перелік іноземних валют, які банки та фінустанови можуть конвертувати. Відтепер вони вправі здійснювати конвертацію готівки іноземної валюти не лише 1-ї групи, а й 2-ї Класифікатора іноземних валют.

Також Постановою № 341 спрощено документообіг під час проведення валютообмінних операцій. Як і раніше, фізособа, котра бажає придбати іноземну валюту, повинна пред’явити документ, що посвідчує особу та її резидентність. Але відтепер касир має копіювати сторінки відповідного документа й зберігати копії в документах дня лише у випадках, коли сума купівлі іноземної валюти перевищує 150 тис. грн. Це дозволить зменшити витрати банків і фінустанов на проведення валютообмінних операцій та пришвидшити їх для клієнтів.

Національний банк України ухвалив постанову «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 07.06.2016 р. № 339, лібералізувавши деякі вимоги до валютних операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності нерезидентів. Постанова набрала чинності 09.06.2016 року.

Цією постановою внесено зміни до постанови Правління НБУ «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» від 30.12.2003 р. № 597 та затвердженого нею Положення про порядок видачі резидентам погодження НБУ на проведення окремих операцій, відповідно до яких:

а) звільнено від необхідності одержання акта цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон’юнктурі ринку, або погодження НБУ на проведення окремих операцій:

• платежів резидентів-позичальників на користь Європейського банку реконструкції та розвитку (далі − ЄБРР), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (далі − МБРР) згідно з договорами про підготовку проектів у державному, комунальному чи приватному секторі, щодо яких ці банки розглядають можливість надання фінансування, та в межах реалізації будь-яких інших (не лише кредитних) угод із ЄБРР і МБРР;
• платежів резидентів-позичальників за контрактами на виконання робіт і/або надання послуг для потреб указаних проектів за рахунок фінансування МБРР, а також для потреб відповідних проектів за рахунок фінансування ЄБРР, що укладені відповідно до політики та правил ЄБРР щодо закупівель;

б) звільнено від необхідності обов’язкового перекладу українською мовою та нотаріального засвідчення документів, які подаються резидентами до банків для проведення операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності нерезидентів, і документів, які подаються резидентами до НБУ для одержання погодження;

в) зменшено перелік документів, необхідних для отримання резидентом погодження НБУ на здійснення окремих операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності нерезидентів. Зокрема, з такого переліку вилучено оригінал  або  копію  калькуляції  витрат  наданих послуг, виконаних робіт, засвідченої нерезидентом (не подається для отримання погодження на оплату та в користування прав інтелектуальної власності).

Національний банк України затвердив постанову «Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 14.06.2016 р. № 346 (далі − Постанова № 346), за якою:

• приведено норми Інструкції про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, у відповідність до нових вимог законодавства України;
• скасовано вимоги щодо подання до банку під час відкриття рахунків:

а) юридичними особами, котрі зареєстровані після 1 січня 2016 року, − копій установчих документів;

б) партіями/місцевими організаціями партії − копій свідоцтв про їх реєстрацію;

• визначено порядок відкриття ліквідатором поточного рахунку на ім’я фізичної особи − банкрута;
• надано право фізичній особі під час отримання адміністративних послуг використовувати власні ідентифікаційні дані, одержані обслуговуючим банком при здійсненні його ідентифікації та верифікації.

Постанова № 346 набирає чинності 16.06.2016 року.

Судова практика

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 08.06.2016 р. у справі № 6-330цс16 дійшла висновку, що з урахуванням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони:

• порушують принцип добросовісності;
• призводять до істотного дисбалансу договірних прав й обов’язків сторін;
• завдають шкоди споживачеві.

Інше

Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.05.2016 р. № 4734.

Цим актом змінено порядок призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, а також передбачено зайняття посад суддями лише безстроково. Також цим законом передано Вищій раді правосуддя право надавати згоду на затримання судді або утримання його під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом. Законом запроваджено обмежений імунітет судді. Так, суддя нестиме юридичну відповідальність на загальних засадах за дії, вчинені поза професійною суддівською діяльністю.

Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про фінансову реструктуризацію» (законопроект № 3555).

Зазначений Закон визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника та особливості проведення процедури досудової санації боржника із вжиттям заходів, передбачених відповідним Законом.

Також Законом встановлено, що фінансова реструктуризація здійснюється з метою:

• сприяння відновленню господарської діяльності боржників, які перебувають у критичному фінансовому стані, шляхом реструктуризації їхніх грошових зобов’язань та/або їхньої господарської діяльності;
• підтримки стабільності фінансової системи;
• забезпечення доступу боржників до фінансування для відновлення їхньої господарської діяльності.

Процедура фінансової реструктуризації застосовується до реструктуризації господарської діяльності й активів боржника, у т.ч. тих, що розміщені за межами території України, і до грошового зобов’язання боржника, включаючи таке, що виникло на підставі договорів, які регулюються іноземним законодавством.

Варто наголосити, що змінено загалом систему судоустрою. Її складатимуть місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд. До того ж, удосконалено процедури формування та оновлення суддівського корпусу.