Кабінет Міністрів України ухвалив перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягають ліцензуванню, та обсяг квот на експорт товарів у 2019 році.
Переліки товарів та квоти є ідентичними діючим у 2018 році перелікам та обсягам. Так, зокрема, квоти на експорт необробленого золота та срібла (крім банківських металів) та брухту дорогоцінних металів, як і раніше, залишаються на рівні 0 грамів.
Також згідно з рішенням РНБО «Про невідкладні заходи з нейтралізації загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної інфраструктури» від 16.02.2017 р., в 2019 році продовжиться ліцензування експорту антрациту.
Крім того, згідно з Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, в 2019 році буде ліцензуватись експорт та імпорт озоноруйнівних речовин та товарів, що можуть містити озоноруйнівні речовини.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо застосування окремих норм законодавства» від 20.12.2018 р. № 5313/ІПК/26-15-13-06-09 повідомила, що проведення розрахунків через електронні платіжні системи, зокрема LiqРау, не відносяться до грошових розрахунків.
Безготівкові розрахунки – це перерахування коштів, унесених готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Електронні гроші використовуються як засіб здійснення платежів, приймаються обмеженим колом осіб, надаються емітентом в обмін на кошти в готівковій або безготівковій формі і відповідно до законів України не є грошовими коштами.
Отже, проведення розрахунків через електронні платіжні системи, зокрема LiqРау, є порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема в разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.
Окрім того, вказані фізичні особи – підприємці в податковій декларації платника єдиного податку додатково повинні відобразити окремо доходи, отримані від здійснення операцій, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, та застосувати до них ставку єдиного податку в розмірі 15% (п.п. 3 п. 293.4 ПКУ).
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів при застосуванні в роздрібній торгівельній мережі бонусної програми» від 12.12.2018 р. № 5198/6/99-99-15-03-02-15/ІПК відповіла на питання, як бути з ПДВ, якщо під час продажу товарів у роздрібній торгівельній мережі платник ПДВ застосовує бонусну програму, яка передбачає, що сума балів, нарахованих при придбанні товарів/послуг, які накопичуються на карті лояльності покупця та надалі переводяться в бонуси, може бути зарахована при подальшому придбанні таким покупцем товарів у рахунок оплати їх вартості (частини вартості).
Торгівельне підприємство, яке реалізує фізособам – учасникам бонусної програми товари/послуги, і в рахунок оплати вартості (частини вартості) яких зараховує бонуси, нараховані такому покупцю при попередніх покупках товарів/послуг, базу оподаткування ПДВ поставлених товарів/послуг визначає з огляду на їх договірну вартість, до складу якої включається:
- сума коштів, сплачених безпосередньо покупцем;
- сума бонусів (перерахована у грошове вираження), зарахованих в оплату вартості (частини вартості) придбаних товарів/послуг, що були нараховані торгівельним підприємством при попередньому придбанні таким покупцем товарів/послуг.
Нарахування балів покупцям – учасникам бонусної програми на картку лояльності при придбанні товарів/послуг не є підставою для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ.
Державна фіскальна служба України листом «Щодо формування витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування» від 17.12.2018 р. № 5255/Х/99-99-13-01-02-14/ІПК повідомила, що підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до витрат витрати на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів).
Такі витрати відображають на підставі первинних документів – угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, розрахункових документів тощо.
Не включають до витрат підприємця витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, а також не підтверджені документально.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо нарахування єдиного внеску на суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненому працівнику» від 29.11.2018 р. № 5003/6/99-99-13-02-03-15/ІПК повідомила, що суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 р. № 5 є оплатою за невідпрацьований час.
Підприємство після звільнення працівника не несе обов'язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.
Отже, в разі нарахування та виплати суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненому працівникові, єдиний внесок на такі суми не нараховується, оскільки суми такої грошової компенсації є платою за невідпрацьований час, а роботодавець не має обов'язку страхувальника щодо звільненого працівника.
Державна фіскальна служба України в категорії 103.26 «ЗІР» відповіла на запитання, яка відповідальність передбачена до податкового агента, якщо перевіркою встановлено, що під час виплати доходу (авансу) найманому працівнику нараховано та утримано зменшену суму ПДФО.
Якщо в ході перевірки виявлено, що податковий агент під час виплати доходу (авансу) не нараховує або нараховує не в повному обсязі податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), контролюючим органом визначається сума податкового зобов’язання з ПДФО та приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, а саме накладається штраф в розмірі 25 % суми нарахованого податкового зобов’язання. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абз. 1 п. 127.1 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Водночас на суму грошового зобов’язання з ПДФО, нарахованого контролюючим органом та за весь період заниження податку (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), нараховується пеня з урахування п.п. 129.1.1 ПКУ.
Крім того, за неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізичній особі доходів, перерахування ПДФО за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, винні особи притягаються до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 1634 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Національний банк України прийняв постанову «Про затвердження Змін до Положення про застосування Національним банком України стандартних інструментів регулювання ліквідності банківської системи» від 13.12.2018 р. № 137, якою запроваджує з 1 грудня 2019 року новий інструмент регулювання ліквідності банківської системи – дисконтний депозитний сертифікат.
Такі сертифікати будуть розміщуватися шляхом проведення тендерів за ціною нижчою від їх номінальної вартості. Відповідно, дохід за дисконтними сертифікатами визначатиметься як різниця між сумою вкладу та вартістю депозитного сертифіката.
Запровадження нового інструменту дозволить Нацбанку здійснювати дорозміщення депозитних сертифікатів. Це, зі свого боку, сприятиме підвищенню ліквідності вторинного ринку депозитних сертифікатів за рахунок появи в обігу розміщень з однотипними характеристиками.
Нацбанк розглядає дисконтний депозитний сертифікат як додатковий інструмент регулювання банківської ліквідності і продовжить проводити тендери також і з розміщення процентних депозитних сертифікатів. Останні можуть розміщуватися як овернайт, так і на довші строки (до 14 днів та/або до 100 днів), водночас дисконтні сертифікати – лише на довші строки, відмінні від операцій овернайт.
Заразом Нацбанк унеможливить участь в операціях з розміщення депозитних сертифікатів тих банків, які під час попередніх розміщень не перерахували кошти відповідно до поданих ними заявок та впродовж 7 календарних днів після отримання листа від Нацбанку не сплатили відповідний штраф. Згідно з новою процедурою доступ до операцій з розміщення депозитних сертифікатів буде поновлюватися після сплати накладеного штрафу.
