Кабінет Міністрів України схвалив законопроект «Про основні вимоги до споруд, а також умови розміщення на ринку будівельних виробів». Про це повідомляється на Урядовому порталі. Документ, зокрема, передбачає європейські підходи до безпеки будівель, перехід на декларативний принцип у підтвердженні придатності будівельних виробів для застосування, підвищення ефективності заходів державного ринкового нагляду відповідно до нового Регламенту ЄС № 305/2011.
Відтепер виробник будівельної продукції зобов’язаний буде надавати декларацію експлуатаційних характеристик або технічне свідоцтво про апробацію. У цих документах мають зазначати характеристики щодо механічної стійкості, пожежної безпеки, енергоефективності, доступності тощо. Фактично в такий спосіб виробник вичерпно буде інформувати споживача про якість і безпеку своїх будівельних виробів.
Після ухвалення парламентом законопроекту в Україні буде створено організаційну структуру, яка займатиметься передексплуатаційною перевіркою будівельних виробів, аналогічною європейським.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо окремих питань оподаткування постійного представництва нерезидента» від 10.08.17 р. № 1563/6/99-99-15-02-02-15/ІПК повідомила: якщо оператором договору про спільну діяльність без створення юрособи є постійне представництво нерезидента, то кожний нерезидент — учасник такого договору має додатково зареєструватися як постійне представництво на території України.
Разом з тим, оператор та кожний учасник спільного договору подають податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. Податковий кодекс України (далі – ПКУ) не передбачає подання окремої декларації з податку на прибуток підприємств від спільної діяльності.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про сплату філіями єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 11.08.17 р. № 1585/6/99-99-08-02-01-15/ІПК роз’яснила специфіку сплати єдиного внеску філіями. Отже:
- якщо філія або інший відокремлений підрозділ має окремий баланс, самостійно веде розрахунки із застрахованими особами, є платником єдиного внеску, то такий відокремлений підрозділ зобов’язаний подавати звітність та сплачувати єдиний внесок до контролюючого органу, у якому він перебуває на обліку;
- якщо відокремлений підрозділ не веде окремого балансу та не здійснює розрахунків із застрахованими особами, то юридична особа повинна повідомити про це контролюючий орган за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У такому випадку платником єдиного внеску є юридична особа, яка зобов’язана подавати звітність та сплачувати єдиний внесок, у тому числі й за відокремлений підрозділ, до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку.
Представники фіскального відомства нагадали, що згідно з п. 8 р. II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.14 р. № 1162, відокремлені підрозділи обліковують як страхувальників з урахуванням таких особливостей.
По-перше, у разі отримання повідомлення від державного реєстратора або відомостей із Єдиного державного реєстру про створення відокремленого підрозділу юридичної особи такий новостворений підрозділ обліковують із приміткою «Неплатник».
По-друге, якщо юрособа приймає рішення про виділення відокремленого підрозділу на окремий баланс та перехід до самостійного ведення ним розрахунків із застрахованими особами, вона повідомляє про це фіскальну службу за місцезнаходженням підрозділу в 10-денний строк із дня прийняття такого рішення. На підставі цього повідомлення юрособи відокремлений підрозділ обліковують як платника єдиного внеску.
По-третє, якщо юрособа приймає рішення про реорганізацію відокремленого підрозділу — страхувальника в такий підрозділ, який не має обов’язків чи повноважень щодо ведення окремого балансу та самостійного ведення ним розрахунків, вона повідомляє про це знов-таки в 10-денний строк із дня прийняття такого рішення фіскальну службу за місцезнаходженням такого підрозділу. За відсутності заборгованості на підставі такого повідомлення юрособи відокремлений підрозділ обліковують із приміткою «Неплатник».
Контролюючий орган під час проведення перевірки платника єдиного внеску, опрацювання його звітності може встановити наявність у відокремленого підрозділу окремого балансу та самостійного ведення розрахунків з оплати праці із застрахованими особами.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ на підставі рахунку за постачання/передачу електричної енергії» від 10.08.17 р. № 1569/6/99-99-15-03-02-15/ІПК роз’яснила, що підставою для визнання податкового кредиту із податку на додану вартість (далі − ПДВ) без отримання податкової накладної може бути, зокрема, рахунок, який виставляється платнику ПДВ за надані послуги, вартість яких визначають за показаннями приладів обліку, та містить загальну суму платежу, суму податку й податковий номер продавця.
На думку представників фіскального відомства, право на податковий кредит на підставі рахунку в разі постачання електроенергії залежить від умов договору з постачальником.
Отже, якщо договором передбачено постачання послуг, то відповідно до п. 201.11 Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту отримувачем послуг, вартість яких визначають за показаннями приладів обліку, може бути рахунок, який містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер такого постачальника, наданий постачальником таких послуг.
Якщо договором передбачено постачання товару, то для платника ПДВ — покупця, на думку контролерів, підставою для нарахування сум ПДВ, які відносять до податкового кредиту, є податкова накладна, складена постачальником та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо правомірності отримання статусу неприбуткової організації представництвом нерезидента» від 11.08.17 р. № 1584/6/99-99-15-02-02-15/ІПК повідомила, що представництва нерезидентів не можуть отримати статус неприбутківця й, відповідно, потрапити до Реєстру неприбуткових організацій.
Висновок представників фіскального відомства базується на тому, що іноземні громадські (благодійні) організації не є юрособами згідно із законодавством. Таким чином, не виконано одну з обов’язкових вимог щодо отримання статусу неприбутківця.
Нагадаємо, аби отримати неприбутковий статус, підприємства повинні одночасно відповідати вимогам із п. 133.4 ПКУ.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо застосування РРО фізичними особами — підприємцями на спрощеній системі оподаткування, які здійснюють діяльність за договорами комісії» від 16.08.17 р. № 1633/Б/99-99-13-01-02-14/ІПК повідомила, яким чином ФОП-єдинник, що провадить діяльність за договором комісії, повинен застосовувати касовий апарат.
Вирішальним моментом для підприємця в цій ситуації буде обсяг отриманого ним доходу впродовж календарного року. Нагадаємо: до доходу єдинника, який реалізує товар за договором комісії, потрапляє тільки сума його винагороди. Отже, обов’язок застосовувати РРО в нього виникне лише в момент перевищення отриманого ним доходу (у т. ч. у формі винагороди) позначки 1 млн грн.
Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету» від 14.07.17 р. № 637 затвердило Порядок функціонування Електронного кабінету. Він, зокрема, передбачає, що в разі виявлення проблем у роботі Електронного кабінету користувач зможе надіслати до Державної фіскальної служби України (далі − ДФСУ) відповідне повідомлення про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі «Електронний кабінет» (форма повідомлення затверджена в додатку до цього Порядку).
ДФСУ зобов’язана буде протягом 72 годин після надходження такого повідомлення підтвердити або спростувати наявність цієї помилки.
Якщо буде визнано наявність помилки, то ДФСУ має усунути її у строк, що визначається нею з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення.
Водночас, якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платника податків або передбачає притягнення до відповідальності, то ДФСУ повинна надіслати в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ з повідомленням про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платника податків.
Нагадаємо: такий порядок повідомлення про помилку передбачено й п.п. 421.7−421.9 ПКУ. У такому разі ПКУ звільняє платника податків від відповідальності (за наявності документа, що підтверджує існування помилки). Таке звільнення від штрафних санкцій передбачає п. 421.10 ПКУ.
Національний банк України постановою «Про затвердження Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків» від 17.08.17 р. № 80 затвердив відповідне положення та вдосконалив порядок видачі небанківським фінустановам (далі — НФУ) ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків.
Так:
- для отримання ліцензії не потрібно подавати внутрішні документи з питань фінмоніторингу. Водночас НФУ зобов’язані розробити та затвердити такі документи протягом одного місяця з дати отримання ліцензії;
- запроваджено вимоги до НФУ щодо розкриття відомостей про їх структуру власності та визначення порядку подання таких відомостей;
- установлено вимоги до фінансового стану НФУ, їхньої ділової репутації, а також ділової репутації їх керівників та власників істотної участі в них;
- НФУ, які отримали ліцензії на переказ коштів та надають послуги з приймання готівки для подальшого її переказу, повинні визначити у внутрішніх документах порядок розрахунку ліміту залишку готівки в касі пунктів приймання готівки та періодичність проведення інкасації готівкових коштів;
- розширено перелік підстав для відмови у видачі ліцензій.
Міністерство соціальної політики України наказом «Про внесення змін до Положення про розробку інструкцій з охорони праці» від 30.03.17 р. № 526 змінило Положення про розробку інструкцій з охорони праці, виклавши його в новій редакції.
Як і раніше, інструкції з охорони праці є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або виконавцями відповідних робіт.
Відтепер вимоги положення поширюватимуться не лише на юридичних, а й на фізичних осіб, які використовують найману працю. Раніше під дію положення підпадали міністерства, інші органи виконавчої влади, підприємства, установи й організації.
Відповідно, з положення зникли два види інструкцій: такі, що належать до державних міжгалузевих актів про охорону праці, та примірні інструкції. Перші затверджувалися відповідними органами державного нагляду за охороною праці за узгодженням із міністерствами або іншими органами, другі — міністерствами або іншими органами виконавчої влади, виробничими, науково-виробничими та іншими об’єднаннями підприємств.
Примірні інструкції разом із державними міжгалузевими й галузевими нормативними актами про охорону праці підприємства брали за основу під час розробки власних інструкцій. Відтепер роботодавці розроблятимуть інструкції на основі нормативно-правових актів з охорони праці та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки.
На роботодавців, як і раніше, покладено постійний контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій.
Інструкції мають містити п’ять обов’язкових розділів:
- загальні положення;
- вимоги безпеки перед початком роботи;
- вимоги безпеки під час виконання роботи;
- вимоги безпеки після закінчення роботи;
- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.
За необхідності інструкції можна доповнювати іншими розділами.
Перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, проводитимуть у строки, передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці, але не рідше ніж один раз на п’ять років, а для робіт із підвищеною небезпекою чи там, де є потреба в професійному доборі, — не рідше ніж один раз на три роки.
