Президент України підписав указ, що встановлює орієнтир мінімального рівня оплати праці медиків: не менше 13,5 тис. грн для середнього медичного персоналу й не менше 20 тис. грн для лікарського складу. Про це Глава держави сказав під час урочистостей з нагоди Дня медичного працівника України, які відбулися на подвір’ї Маріїнського палацу в Києві.
Володимир Зеленський акцентував увагу на тому, що держава повинна турбуватися про медиків не лише раз на рік, а щодня. За його словами, необхідно компенсувати брак належної уваги до медицини протягом багатьох років та цінувати лікарів як національне багатство.
Для досягнення цієї мети Президент визначив два основних пріоритети: перший – якісна інфраструктура й належні умови для роботи медиків, другий – гідна мотивація, забезпечення, умови та гарантії для медичних працівників.
Глава держави нагадав, що українська влада поступово збільшує заробітні плати медикам, але потрібно знаходити нові механізми та ресурси, допоки розмір зарплати медиків не стане справедливим.
За його словами, спільно з урядом та парламентом будуть ухвалені всі необхідні рішення, щоб загальний бюджет охорони здоров’я зростав, а відповідно збільшувалися й тарифи програм медичних гарантій. І щоб лікарі могли відстояти право на гідну оплату перед роботодавцем, а колективні договори встановлювали справедливу формулу виплат.
Також Володимир Зеленський закликав місцеву владу як власників медичних закладів забезпечити справедливий розподіл коштів і не допускати великого розриву в зарплатні керівників лікарень та інших медичних працівників.
Крім того, Президент поінформував, що Верховна Рада ухвалила ініційований ним закон щодо розширеного неонатального скринінгу в Україні.
Міністерство фінансів України на своєму сайті оприлюднило проєкт постанови Кабміну «Про внесення змін до Порядку подання фінансової звітності» (далі – проєкт постанови).
Документ вносить зміни до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабміну від 28.02.2000 р. № 419, з метою приведення його норм у відповідність із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
Змінами, зокрема, передбачається подовжити строки подання проміжної фінансової звітності і річної фінансової звітності та удосконалити положення щодо подання в єдиному електронному форматі річної фінансової звітності за 2020 рік та проміжної фінансової звітності за 2021 рік, складених на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності.
Пропонується, що підприємства, які належать до мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницькі товариства та підприємства, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, подають річну фінансову звітність відповідним органам (крім органів Казначейства) не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.
Підприємства, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність, подають органам статистики та податковим органам звіт про фінансовий стан (баланс) і звіт про прибутки та збитки й інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) (крім консолідованих) з використанням автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» за звітний рік не пізніше 28 лютого наступного за звітним року, за I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців – не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Підприємства, які для складання фінансової звітності застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність, складені на основі таксономії фінансової звітності, разом з відповідними аудиторськими звітами подають до центру збору фінансової звітності не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.
Підприємства, які належать до середніх підприємств, подають річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність відповідним органам (крім органів Казначейства) не пізніше 1 червня року, наступного за звітним.
Проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами відповідним органам (крім органів Казначейства) не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами податковим органам у строки, передбачені ПКУ.
Підприємства, які відповідно до законодавства зобов’язані подавати фінансову звітність в єдиному електронному форматі до центру збору фінансової звітності, подають річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність за 2020 рік, проміжну фінансову звітність за 2021 рік (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців), складені на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами фінансової звітності, до центру збору фінансової звітності в електронному форматі не пізніше 31 грудня 2021 року.
Передбачається, що постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім абз. 6 п. 2 змін, затверджених цією постановою (щодо подання проміжної фінансової звітності), яка набирає чинності 1 січня 2022 року.
Міністерство фінансів України пропонує внести зміни до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, які затверджені наказом Мінфіну від 24.11.2014 р. № 1162.
Відповідний проєкт наказу Мінфіну «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» (далі – проєкт наказу) оприлюднено на офіційному сайті міністерства.
Більшість змін має суто косметичний характер: у документах назва контролюючого органу ДФС змінюється на ДПС.
Також коригуються норми щодо організації обліку платників єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) у контролюючих органах. Уточняється, що процедури обліку платників ЄСВ виконують контролюючі органи державної податкової служби (далі – ДПС), визначені пп. 41.1.1 ПКУ, та державні податкові інспекції, які є структурними підрозділами контролюючих органів і визначені п. 41.3 ПКУ.
Водночас, якщо у складі контролюючого органу не утворені державні податкові інспекції (далі – ДПІ), процедури обліку платників ЄСВ, що здійснюють ДПІ згідно з цим Порядком, виконує такий контролюючий орган. Відповідні норми зазначені в оновленому п. 1 Розділу VI Порядку.
Крім того, у Положенні буде уточнено, що до реєстру страхувальників вносяться, зокрема, такі відомості:
- основний вид економічної діяльності, за яким призначено клас професійного ризику (за період до 1 січня 2016 року);
- податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Державна податкова служба України нагадала про утримання ЄСВ з вартості путівки, що надається підприємством (роботодавцем) працівнику безкоштовно.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ базою нарахування ЄСВ для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди ФО за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держстату від 13.01.2004 р. № 5 (далі – Інструкція № 5).
Підпунктом 2.3.4 п. 2.3 розд. 2 Інструкції № 5 визначено, що вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, вказаних у п. 3.2 розд. 3 Інструкції № 5), входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Отже, вартість путівки, що надається підприємством (роботодавцем) працівнику, є базою нарахування ЄСВ.
