Верховна Рада України прийняла Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами − підприємцями − Законопроект № 4194.
Цим документом парламент скасував вимоги про обов’язкове використання печаток (незалежно від їх наявності в госпсуб’єктів) та необхідність використовувати їх у взаємовідносинах із держорганами та органами місцевого самоврядування.
Отже, відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається госпсуб’єктом до органу держвлади або органу місцевого самоврядування. А копію документа, що подають до органу держвлади або органу місцевого самоврядування, вважатимуть належно засвідченою, якщо на такій копії проставлено лише підпис уповноваженої особи такого госпсуб’єкта або особистий підпис фізособи-підприємця.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення копії документа, якщо таку вимогу не встановлено законом.
Для посадовців держоргану чи органу місцевого самоврядування, які вимагатимуть поставити відбиток печатки госпсуб’єкта на копії документа, яку йому подають, установлено адміністративну відповідальність.
Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження туроператорської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством економічного розвитку і торгівлі» від 16.03.17 р. № 153 затвердив нові критерії, за якими оцінюватимуть ступінь ризику від провадження туроператорської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Зокрема, це:
- тривалість провадження туроператорської діяльності;
- обсяг наданих туристичних послуг (кількість туристів, які скористалися послугами туроператорів);
- наявність порушень ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності.
Перелік критеріїв оцінки ризиків значно звужено порівняно із чинним. Наприклад, вилучено такі критерії: склад засновників і організаційно-правова форма госпсуб'єкта; рівень кваліфікації персоналу госпсуб'єкта, що має відповідну ліцензію; внесення обов'язкових платежів до бюджету та дотримання інших зобов'язань фінансового характеру.
Ступінь ризику (високий, середній, низький) впливає на періодичність планових перевірок ліцензованих туроператорів, які здійснює Мінекономрозвитку.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо оподаткування частки спадщини в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю» від 07.03.17 р. № 4671/6/99-99-13-02-03-15 звернула увагу на ситуацію, коли фізособа успадкувала частку в статутному капіталі ТОВ, але до складу учасників її не приймають і натомість виплачують вартість частини майна, пропорційну до її частки в статутному капіталі товариства (тобто спадкоємець фактично продає свою частку).
Працівники фіскального відомства зауважили, що в такому разі слід керуватися спеціальними нормами, установленими для оподаткування доходів, отриманих від операції з інвестактивами. Зокрема, інвестиційний прибуток розраховують як позитивну різницю між доходом, отриманим від продажу інвестактиву, та його вартістю, яку визначають із суми документально підтверджених витрат на його придбання. Успадкований інвестактив вважають придбаним за вартістю, що дорівнює сумі держмита та податку з доходів, сплачених у зв’язку з таким успадкуванням.
Державна фіскальна служба України листом «Щодо оподаткування доходів фізичних осіб» від 09.03.17 р. № 3747/5/99-99-13-02-03-16 нагадала, що з доходів у вигляді зарплати податок утримує та сплачує роботодавець, з інших доходів, отриманих в Україні, — податковий агент (ст. 171 Податкового кодексу України, далі — ПКУ).
Відповідаючи на запитання щодо виплати середнього заробітку працівнику в разі його поновлення або затримання розрахунку у випадку звільнення, представники фіскального відомства заявили, що податковий агент утримує податок із суми доходу за рахунок платника податку.
Порушення порядку утримання та сплати податку на доходи тягне фінансову та адміністративну відповідальність згідно зі ст. 127 ПКУ та ст. 1634 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Державна фіскальна служба України у своїх листах «Щодо утримання податку на доходи нерезидента, отримані таким нерезидентом в Україні від продажу корпоративних прав резиденту — фізичній особі» від 22.02.17 р. № 3721/6/99-99-15-02-02-15 та «Щодо утримання податку на доходи нерезидента, отримані таким нерезидентом в Україні від продажу нерухомого майна резиденту — фізичній особі» від 24.02.17 р. № 2707/Г/99-99-15-02-02-14 заявила, що фізособа, яка виплачує на користь нерезидента-юрособи доходи із джерелом їх походження із України, зобов’язана утримати із таких доходів та за їх рахунок податок у розмірі 15%. Звісно, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору.
На думку податківців, така фізична особа за підсумками податкового (звітного) року, у якому було виплачено доходи нерезиденту-юрособі, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Декларацію з податку на прибуток та додаток ПН до неї.
При цьому окремо ставати на облік як самостійний платник податку на прибуток, за словами представників фіскального відомства, фізособі не потрібно.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суми штрафних санкцій та пені, які перераховуються на користь фізособи-підприємця та органів ДФС» від 03.03.17 р. № 4468/6/99-99-15-02-02-15 повідомила, що фінрезультат до оподаткування не збільшують на суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованих на користь фізосіб (у т. ч. фізичних осіб — підприємців) відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів.
З 01.01.17 р. у податкове законодавство введено пп. 140.5.11 ПКУ. За ним прибутківці, які проводять податкові коригування за р. ІІІ ПКУ, фінрезультат до оподаткування збільшують на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів на користь осіб, що не є платниками податку на прибуток (окрім фізосіб), та платників податку, які застосовують ставку 0% згідно з п. 44 підр. 4 р. XX ПКУ.
На думку представників фіскального відомства, таке збільшувальне коригування не поширюється на штрафні санкції, нараховані на користь підприємців.
Державна фіскальна служба України листом «Щодо права на формування податкового кредиту за податковою накладною, що містить помилки в коді згідно з УКТ ЗЕД» від 22.02.17 р. № 3653/6/99-99-15-03-02-15 нагадала, що податкова накладна з помилкою в коді УКТ ЗЕД не дозволяє покупцю відображати податковий кредит. Такий документ не дає можливості ідентифікувати здійснену операцію. Не врятує податковий кредит покупця навіть подання заяви зі скаргою на продавця за правилами п. 201.10 ПКУ. Допомогти може лише оформлення розрахунку коригування до податкової накладної з помилкою.
Упродовж 2017 року до постачальників не застосовують штрафних санкцій, передбачених п. 120¹.3 ПКУ за помилки, допущені в податковій накладній під час зазначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та/або коду послуги згідно ДКПП (п. 35¹ підр. 2 р. ХХ ПКУ).
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходу, отриманого від продажу нерухомого майна» від 07.03.17 р. № 3165/К/99-99-13-02-03-14 наголосила, що дохід фізособи від продажу квартири, право власності на яку набуте на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них, не обкладають податком на доходи та військовим збором за умови, що особа продає нерухоме майно вперше протягом року.
Сплачувати податок та збір не потрібно, якщо одночасно виконано такі умови п. 172.1 ПКУ:
- фізособа продала житловий будинок, квартиру чи їх частину, кімнату, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку, на якій розташовано такі об’єкти, господарсько-побутові будівлі та споруди) або земділянку, розмір якої не перевищує норми безоплатної передачі землі, установлені ст. 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення;
- фізособа здійснила перший продаж одного із зазначених об’єктів протягом звітного календарного року;
- нерухомість, яка є предметом договору купівлі-продажу, перебувала у власності фізособи-продавця більше ніж три роки (окрім успадкованого майна).
Якщо хоча б одну з перелічених умов п. 172.1 ПКУ не виконано, то дохід фізособи від продажу нерухомості обкладають податком на доходи та військовим збором.
Національний банк України постановою «Про внесення зміни до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» від 22.03.17 р. № 24 спростив порядок переміщення інвалюти через митний кордон України.
Так, якщо фізособа перевозить валюту, що перевищує в еквіваленті 10 000 євро, для визначення джерел її походження можна буде надати не лише документи, що підтверджують зняття готівки з рахунків у банках (фінустановах), а й квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою, якщо така операція була.
Також регулятор утричі збільшив строк дії цих підтвердних документів, необхідних для митного декларування інвалюти, — з 30 до 90 календарних днів.
Відповідні зміни було внесено до Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.08 р. № 148.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі − ФСС з ТВП) листом «Щодо визначення суми допомоги у випадку, коли працівник надав довідку за формою ОК-5 або ОК-7 після надання листка непрацездатності» від 04.01.17 р. № 5.2-28-4 роз'яснив, як бути, якщо працівник надав довідку про підтвердження шестимісячного страхового стажу за формою ОК-5 або ОК-7 із затримкою, коли допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю вже було нараховано. У такому разі суму допомоги слід перерахувати, навіть якщо довідку надано після спливу дванадцяти місяців із дня відновлення працездатності.
Слід нагадати, якщо працівник перед настанням страхового випадку працював на підприємстві менше ніж шість місяців, він має підтвердити свій страховий стаж, надавши інформацію з Держреєстру соцстраху за формою ОК-5 або ОК-7. Інакше допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю має бути визначено в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV).
