Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про затвердження Порядку функціонування електронної системи закупівель та проведення авторизації електронних майданчиків» від 24.02.2016 р. № 166, якою затверджено відповідний документ.
Порядок установлює:
- вимоги до функціонування електронної системи закупівель, зокрема, вимоги до оператора електронного майданчика;
- умови щодо підключення/відключення електронних майданчиків до/від електронної системи закупівель «PROZORRO» та умови їх авторизації;
- порядок надання доступу й розмір плати за доступ до модуля електронного аукціону та бази даних веб-порталу Мінекономрозвитку;
- вимоги до методів ідентифікації, що використовуються в системі електронного обміну документами.
Реєстрація в електронній системі закупівель здійснюватиметься в один із способів ідентифікації/авторизації за допомогою:
- використання електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» (високий рівень довіри (у разі використання посиленого сертифіката відкритого ключа) або середній рівень довіри (у разі використання сертифіката відкритого ключа);
- використання сервісів ідентифікації, які надаються установами банку відповідно до законодавства (середній рівень довіри);
- ідентифікації через отримання авторизованим електронним майданчиком банківського платежу від користувача. Оператор авторизованого електронного майданчика надає рахунок користувачу для оплати. Після перевірки оператор авторизованого електронного майданчика може або повернути платіж користувачу, або зарахувати його у формі плати за реєстрацію відповідно до умов договору між користувачем і оператором авторизованого електронного майданчика (середній рівень довіри);
- ідентифікації через оператора мобільного зв’язку відповідно до законодавства (середній або незначний рівень довіри);
- ідентифікації через підписання договору між користувачем та оператором авторизованого електронного майданчика (середній рівень довіри).
Користувач несе відповідальність за зміст інформації, яка оприлюднюється в електронній системі закупівель. Авторизований електронний майданчик має право здійснювати контроль за інформацією, що розміщується користувачем, і повідомляти користувачу, який розмістив інформацію неналежного змісту, а також комісії про такі випадки.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо можливості сплати податку на додану вартість під час ввезення товарів на митну територію України з рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ» від 25.02.2016 р. № 4178/6/99-99-19-03-02-15 розглянула це проблемне питання. У листі зазначено, що перерахування (зарахування) коштів, сплачених на електронний рахунок платника, у рахунок сплати ПДВ під час увезення товарів на митну територію України податковим законодавством не передбачено.
Державна фіскальна служба України в листі «Про розгляд звернення» від 09.03.2016 р. № 2458/Г/99-99-17-02-03-14 роз’яснила деякі нюанси оподаткування операцій з уступки прав вимоги на нерухомість.
Таку схему часто використовують забудовники для мінімізації оподаткування операцій з продажу житлової нерухомості. Зокрема, у листі зазначено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у т.ч. права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування» (яке в майбутньому стане правом вимоги на нерухомість), є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Водночас ст. 331 Цивільного кодексу України (далі − ЦКУ) установлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нього після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в ході цього будівництва (створення майна).
Отже, зважаючи на те, що відповідно до ст. 328 ЦКУ набуття права власності — це певний юридичний склад, із яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, то купівля-продаж майнових прав – це виникнення правових передумов, необхідних для набуття в майбутньому права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва.
Водночас у листі наголошується: майнові права на об'єкти незавершеного будівництва є обмеженим речовим правом, а не об'єктом рухомого майна.
Цим самим податківці натякнули, що інвестування в будівництво з можливістю в майбутньому отримання права вимоги на об’єкт нерухомості не є по суті придбанням матеріалів, обладнання, які були використані в ході будівництва (створення майна). Тобто на таку операцію не поширюється норма ст. 173 Податкового кодексу України (далі − ПКУ) та «пільгова» ставка податку на доходи фізосіб (далі − ПДФО) 5%.
Державна фіскальна служба України відносить дохід, отриманий платником податків унаслідок відступлення майнових прав, до інших доходів (пп. 164.2.10 ПКУ). Такий дохід у 2016 році обкладається ПДФО за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.
Державна фіскальна служба України на своєму офіційному веб-сайті розмістила проект наказу Мінфіну «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств». Проект наказу підготовлено у зв’язку із ухваленням Верховною Радою Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. № 909, яким унесено зміни до ПКУ, зокрема, стосовно:
- вилучення норми щодо сплати щомісячних авансових внесків із податку на прибуток підприємств у розмірі 1/12 нарахованої суми податку за попередній звітний (податковий) рік;
- визначення авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 2/9 податку на прибуток, який підлягатиме сплаті до 31 грудня 2016 року;
- запровадження поквартального декларування податку на прибуток;
- передбачення нових різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на період дії закону щодо фінансової реструктуризації.
Окрім того, ухвалення цього нормативного акта забезпечить узгодження із вищевказаним законом Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. № 897.
Міністерство соціальної політики України в листі «Стосовно щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці або за особливий характер праці» від 29.01.2016 р. № 26/13/116-16 повідомило, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504), до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
У листі зауважено, що ч. 2 ст. 9 Закону № 504 чітко передбачено час роботи, що дає право на відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці та за особливий характер роботи. Зважаючи на відсутність у відповідній нормі застережень щодо мобілізованих спывробітників, можна дійти висновку, що періоди, коли працівники були звільнені від роботи у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці чи за особливий характер роботи, не зараховуються.
