Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.17 р. № 2148-VIII. Запровадження механізму підвищення пенсій очікувано спричинило зміни в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 р. № 2464-VI(далі — Закон про ЄСВ). Зокрема, максимальна база нарахування єдиного внеску із 1 січня 2018 року становитиме 15 розмірів мінімальної зарплати замість 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).
Слід нагадати, що зараз максимальна база для нарахування єдиного внеску становить 42 100 гривень. Проектом Закону про Державний бюджет України на 2018 рік передбачено зростання мінімальної зарплати до 3 723 гривень, отже, максимальна база нарахування ЄСВ із 1 січня 2018 року може становити 55 845 гривень.
Розмір мінімального страхового внеску не змінюється й залишається на рівні добутку однієї мінзарплати та чинної ставки ЄСВ.
Крім того, відповідно до внесених змін до кола платників єдиного внеску буде віднесено членів фермерського господарства за умови, що вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Фізосіб-підприємців та членів фермерського господарства буде звільнено від сплати єдиного внеску, якщо вони мають інвалідність або досягли пенсійного віку та отримують пенсію чи соціальну допомогу.
Згідно із законом фізособи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерських господарств сплачуватимуть єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачують єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Зараз підприємці на загальній системі оподаткування сплачують ЄСВ за календарний рік до 10 лютого наступного року, а особи, які провадять незалежну профдіяльність, — до 1 травня наступного року.
Платники єдиного податку першої групи втрачають право на сплату єдиного внеску в розмірі 0,5 мінімального страхового внеску. Отже, мінімальний єдиний внесок для єдинників першої групи буде встановлено на тому самому рівні, що й для інших платників, які обрали спрощену систему оподаткування, — одного мінімального страхового внеску (ст. 7 Закону про ЄСВ).
Передбачено також зміни й у порядку добровільної сплати єдиного внеску (ст. 10 Закону про ЄСВ). Зокрема, найменша сума єдиного внеску, яку слід сплатити за попередній період у разі виявлення особою такого бажання, збільшується на коефіцієнт 2 (за період до 12 місяців) або 1,5 (за період від 13 до 24 місяців).
Інформацію з Державного реєстру будуть надавати роботодавцям, банкам, підприємствам, установам та організаціям із метою її використання для обслуговування громадян (за їхньою згодою або у випадках, установлених законодавством про захист персональних даних).
У звітність із ЄСВ планують ввести показник, який визначатиме недоотриману суму коштів Пенсійним фондом України (п. 97 р. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ). Платники відображатимуть у звітності суму єдиного внеску в розмірах, передбачених ч.ч. 5 та 14 ст. 8 Закону про ЄСВ, не змінюючи при цьому суми сплати єдиного внеску.
Платників єдиного внеску, які не є роботодавцями (тобто фізосіб, які не мають найманих працівників), звільнятимуть від виконання обов’язків, визначених Законом про ЄСВ щодо нарахування та сплати єдиного внеску, ведення звітності тощо на весь період їх незаконного позбавлення волі на території проведення АТО. Для цього слід подати заяву від члена родини про незаконне позбавлення волі фізособи, яке має бути підтверджено даними державного правоохоронного органу, що забезпечує державну безпеку України.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо порядку надіслання запитів платникам податків та оформлення наказів, організації та проведення документальних позапланових перевірок» від 03.10.17 р. № 2111/6/99-99-14-03-03-15/ІПК повідомила, що ігнорування платником запитів фіскалів або неповні відповіді на них можуть спричинити позапланову податкову перевірку. Це можливо за ненадання пояснень та документальних підтверджень на запит, у якому зафіксовані:
- порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на представників фіскального відомства (пп. 78.1.1 Податкового кодексу України, далі — ПКУ);
- недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях, поданих платником (пп. 78.1.4 ПКУ).
Податківці вважають правомірним під час такої перевірки досліджувати документи (їхні копії) та інформацію щодо інших податків, про які в запиті й не згадували.
Такий висновок обґрунтовують відсутністю в ПКУ безпосередньої заборони щодо неможливості проведення перевірки з інших запитань, які безпосередньо не зазначені в запиті.
Пояснення та документальні підтвердження, надані платником на запит, можуть також містити інформацію, яка свідчитиме про недостовірність даних, зазначених в інших деклараціях із цього податку або з інших податків.
Слід відзначити, що такий підхід не стосується перевірок, які проводяться, коли платником не надано для проведення зустрічної звірки інформації, визначеної в запиті. Тобто на підставі пп. 78.1.19 ПКУ. У цьому разі можна перевіряти лише запитання, зафіксовані в запиті.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про оподаткування ПДВ безоплатної передачі товарів/послуг» від 06.10.17 р. № 2154/6/99-99-12-03-02-15/ІПК роз’яснила порядок обкладення податком на додану вартість (далі − ПДВ) операцій із безоплатної передачі товарів/послуг. Представники фіскального відомства дозволили платнику нарахувати податок лише один раз за правилами п. 188.1 ПКУ, зазначивши, що нарахування компенсаційного ПДВ за вимогами п. 198.5 ПКУ не здійснюють.
Цікаво, що зазвичай за безоплатним постачанням контролери вимагають нараховувати ПДВ двічі. І лише якщо безоплатно передані товари/послуги будуть оподатковувані у складі тієї операції, до вартості якої їх було включено, дозволено обійтися без п. 198.5 ПКУ. Про це свідчить й актуальна відповідь у категорії 101.06 «ЗІР».
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо обов’язку надання під час проведення документальних планових (позапланових) виїзних перевірок документів та інформації в електронному вигляді, у тому числі сканованих копій документів, які створені на паперових носіях» від 03.10.17 р. № 2112/6/99-99-14-03-03-15/ІПК повідомила, що платники податків, які складають первинні документи, регістри бухобліку, фінзвітність та інші документи лише в електронній формі під час проведення перевірок, повинні надати контролерам на їх запит такі документи тільки в електронній формі.
Слід нагадати, що первинні та зведені облікові документи може бути складено в паперовій або в електронній формі (п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV). При цьому такі документи повинні мати обов’язкові реквізити, зокрема:
- особистий підпис;
- аналог власноручного підпису;
- або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.03 р. № 852-IV;
- або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовують у бухобліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Державна фіскальна служба України наказом «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» від 26.09.17 р. № 632 затвердила Реєстр великих платників на 2018 рік. До нього потрапило 2 594 суб’єкти господарювання, що на 82 підприємства більше, ніж у 2017 році.
Нагадаємо, що після включення платника податків до Реєстру великих платників й отримання повідомлення Державною фіскальною службою України (далі − ДФСУ) про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано цей Реєстр (п. 64.7 ПКУ).
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму списання нестач цінностей понад норми, виявлених під час інвентаризації, та нестач від крадіжок» від 29.08.17 р. № 1756/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначила, що в разі списання нестач матеріальних цінностей, виявлених під час інвентаризації, жодних коригувань фінрезультату проводити не потрібно.
Ця операція впливатиме на об’єкт обкладення податком на прибуток винятково за правилами бухобліку. Адже різниць щодо такого списання р. ІІІ ПКУ не містить.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму штрафів, нарахованих за рішенням відповідних державних органів» від 03.10.17 р. № 2115/6/99-99-155-02-02-15/ІПК роз’яснила, як застосовувати збільшувальне коригування фінрезультату, визначеного в пп. 140.5.11 ПКУ щодо штрафів, нарахованих держорганами. Коригування проводять лише на витрати від визнаних штрафних санкцій, нарахованих у межах цивільно-правових договорів, згідно з нормами цивільного законодавства. Штрафи, нараховані за порушення іншого законодавства, у коригуванні участі не беруть.
Отже, наприклад, якщо штраф нараховано за порушення умов укладеного договору з поставки товару контрагенту-бюджетнику, таке коригування проводять. Якщо, приміром, штраф нараховано за порушення податкового законодавства — фінрезультат в цій ситуації не коригують.
Національний банк України постановою «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 13 грудня 2016 року № 410» від 10.10.17 р. № 101 послабив обмеження на валютному ринку. На чергову лібералізацію слід звернути увагу передусім небанківським фінустановам. Так, регулятор дозволив купувати та перераховувати інвалюту для розміщення за межами України гарантійного депозиту на рахунках міжнародних платіжних систем як банкам, так і небанківським фінустановам (на підставі індивідуальної ліцензії НБУ). Це кошти, які використовують для забезпечення зобов’язань під час переказів за кордон.
Міністерство соціальної політики України листом «Щодо застосування частини третьої статті 421 Закону України «Про зайнятість населення» від 18.09.17 р. № 2413/0/101-17 роз’яснило порядок застосування ч. 3 ст. 421 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI щодо отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.
Нагадаємо, що з 27.09.17 р. роботодавець може отримати цей дозвіл за умови виплати заробітної плати не менш як:
- 5 мінімальних зарплат (у 2017 році — 16 000 грн) — іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах;
- 10 мінімальних зарплат (у 2017 році — 32 000 грн) — для всіх інших категорій найманих працівників.
Мінсоцполітики вважає, що ці вимоги поширюються на роботодавців, які отримують дозвіл на застосування праці іноземця:
- уперше;
- після розірвання попереднього трудового договору (контракту) та укладання нового;
- у разі продовження дії дозволу на застосування праці іноземного працівника.
Отже, навіть якщо дія дозволу подовжується, на думку Мінсоцполітики, роботодавець має дотримуватися вимоги щодо мінімального розміру зарплати іноземцю.
Водночас, відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України за угодою між працівником і роботодавцем як при прийнятті на роботу, так і згодом працівникові може встановлюватись неповний робочий день або неповний робочий тиждень, нагадує Міністерство. Тож ніщо не заважатиме роботодавцю прийняти іноземця на оклад 32 000 гривень, але за умовами, наприклад, неповного робочого тижня (працювати можна навіть один день на тиждень, тож і сума нарахованої зарплати у такому випадку буде визначена відповідно до відпрацьованого часу).
Також відомство зазначає, що в разі продовження дії дозволу слід подати документи, у яких відбулися зміни, а отже, у разі збільшення зарплати обов’язковим є подання копії трудового договору (контракту), у якому визначена відповідна сума окладу.
