Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо працевлаштування випускників» від 06.10.16 р. № 1662-VIII, відповідно до якого з 01.01.17 р. вищі навчальні заклади (далі — ВНЗ) не зобов'язані працевлаштовувати випускників. Відтепер вони вільні у виборі місця роботи, окрім випадків, визначених у законі.
Абітурієнти, уклавши угоду про відпрацювання не менше ніж на три роки в сільській місцевості або селищах міського типу, отримають право на першочергове зарахування до медичних і педагогічних ВНЗ за державним замовленням. Їм держава також надаватиме в безоплатне користування житло з опаленням і освітленням.
Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції» від 18.10.16 р. № 1683-VIII, відповідно до якого військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь в антитерористичній операції, достроково призначатимуть пенсії за віком – на п’ять років раніше. Отже, після досягнення чоловіками 55 років, жінками – 50 років. Та це за наявності страхового стажу не менше ніж 25 років для чоловіків і не менше ніж 20 років − для жінок.
Державна фіскальна служба України у своєму листі «Щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з нарахованого (виплаченого) доходу за рахунок власних коштів» від 28.12.16 р. № 28351/6/99-99-13-02-03-15 акцентувала увагу на одному з основоположних принципів обкладення податком на доходи: податковий агент (скажімо, роботодавець), який надає дохід фізособі, має утримувати податок за рахунок такого доходу. Отже, якщо податковий агент вирішить сплатити податок на доходи за рахунок власних коштів, замість того щоб утримати його з доходу, то відповідна сума коштів (у розмірі неутриманого податку) буде оподатковуваним додатковим благом та мусить обкладатися податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо компенсації працівникові вартості палива» від 05.01.17 р. № 104/6/99-99-13-02-03-15 повідомила, що компенсація працівнику вартості палива, яке використано під час виконання трудових обов’язків, підлягає обкладенню 18% податку на доходи та 1,5% військового збору як додаткове благо на підставі пп. «г» пп. 164.2.17 Податкового кодексу України (далі − ПКУ). Сума компенсації не є базою нарахування єдиного внеску (п. 11 р. I Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Уряду від 22.12.10 р. № 1170).
Державна фіскальна служба України у своєму листі «Щодо визнання платежу за придбання торговельної марки роялті» від 29.12.16 р. № 28477/6/99-99-15-02-02-15 повідомила: якщо об’єкт права інтелектуальної власності (торговий знак) передають із переходом права власності на нього, при цьому відчужувач втрачає право використовувати, а також забороняти чи дозволяти використання цього об’єкта інтелектуальної власності третім особам, то платіж за таку передачу з метою оподаткування не вважають роялті (за умови підтвердження прав власності на цей об’єкт відповідним свідоцтвом). У такому разі платежі за нього не обкладають податком на доходи нерезидента відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на формування забезпечень для відшкодування виплат пенсій на пільгових умовах» від 30.12.2016 р. № 28730/6/99-99-15-02-02-15 повідомила: витрати на відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату й доставку пенсій особам, яким призначено пенсію на пільгових умовах, належать до виплат, пов’язаних з оплатою праці.
Отже, фінансовий результат до оподаткування під час визначення об’єкта обкладення податком на прибуток підприємств не підлягає коригуванню згідно з пп.пп. 139.1.1 та 139.1.2 ПКУ на суми витрат на формування та коригування забезпечень для відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплати й доставку пільгових пенсій та суми фактичних виплат за рахунок раніше створених забезпечень під такі виплати.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо врахування суми переоцінки при нарахуванні амортизації основних засобів та необоротних активів» від 28.12.2016 р. № 2649/2/99-99-15-02-02-10 повідомила: об’єктом обкладення податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування бухгалтерського фінрезультату до оподаткування на різниці, визначені положеннями ПКУ.
Коригування фінрезультату до оподаткування передбачає:
- збільшення фінрезультату до оподаткування на суму амортизації основних засобів (далі − ОЗ) або нематеріальних активів (далі − НА), нараховану відповідно до П(С)БО або МСФЗ (абз. 2 п. 138.1 ПКУ);
- зменшення фінрезультату до оподаткування на суму розрахованої амортизації ОЗ або НА відповідно до п. 138.3 ПКУ (абз. 2 п. 138.2 ПКУ).
Зазначений порядок коригування передбачає врахування при розрахунку податку на прибуток суми амортизації ОЗ або НА, розрахованої відповідно до положень ПКУ.
Крім того, коригування фінансового результату передбачає:
- збільшення фінрезультату до оподаткування на суму уцінки та втрат від зменшення корисності ОЗ або НА, включених до витрат звітного періоду відповідно до П(С)БО або МСФЗ (абз. 3 п. 138.1 ПКУ);
- зменшення фінрезультату до оподаткування на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності ОЗ або НА у межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності ОЗ або НА, проведеної відповідно до П(С)БО або МСФЗ (абз. 4 п. 138.2 ПКУ).
Це коригування нівелює вплив на розрахунок податку на прибуток підприємств результатів переоцінки (уцінки, дооцінки) ОЗ і НА, проведеної згідно з П(С)БО чи МСФЗ, оскільки така переоцінка може ґрунтуватися на припущеннях, які враховують суб’єктивні судження та не відображають реальної вартості необоротних активів.
Отже, результати переоцінки ОЗ і НА, проведеної відповідно до положень П(С)БО або МСФЗ, не враховуються при нарахуванні амортизації необоротних активів згідно зі ст. 138 ПКУ та при розрахунку податку на прибуток підприємств.
Міністерство соціальної політики України надало роз’яснення деяких питань оплати праці на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. № 1774-VIII. Наведемо основні тези.
- При обчисленні зарплати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
- У випадку коли працівнику встановлені доплати за роботу в шкідливих умовах праці, вони повинні виплачуватися понад розмір мінімальної зарплати (3 200 грн).
- Якщо ж умовами оплати праці передбачено підвищення посадових окладів працівників, наприклад, за роботу в установах і організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, за роботу в шкідливих і важких умовах праці, то зазначене підвищення враховується до мінімальної зарплати.
- Якщо працівник виконав місячну норму праці, а нарахована йому зарплата є нижчою від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати, роботодавець зобов’язаний здійснити доплату до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно із зарплатою.
- Якщо ж працівник не виконав місячної норми праці, перебував у відпустці, на лікарняному, працює неповний робочий час тощо, то оплата його праці проводиться пропорційно до виконаної норми праці.
- Час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами ст. 113 КЗпП не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без здійснення доплати до рівня мінімальної зарплати.
- При запровадженні підсумованого обліку робочого часу з обліковим періодом місяць робота понад нормальну тривалість робочого часу за обліковий період оплачується як надурочна, і зазначена виплата здійснюється понад розмір мінімальної зарплати.
У разі якщо робота при підсумованому обліку робочого часу виконується в межах установленої працівнику тривалості робочого часу, яка є меншою за нормальну тривалість, відповідно до графіка роботи, йому нараховується зарплата в розмірі, не нижчому від мінімальної зарплати.
Для підприємств, на яких установлено підсумований облік робочого часу, з метою зменшення годин надурочної роботи й навантаження на фонд оплати праці рекомендується застосовувати такі облікові періоди, як півріччя, рік.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі − ФСС з ТВП, Фонд) у своєму листі «Щодо виправлення помилок у звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП» від 21.11.16 р. № 2.4-16-2037 повідомив: якщо в разі надмірного нарахування лікарняних страхувальник повідомив органу Фонду про виявлення помилки та перерахував суми зайво нарахованих витрат до початку перевірки, то штрафів до страхувальника не застосовують.
Крім того, фахівці Фонду роз’яснили порядок виправлення помилки у звіті за формою Ф4-ФСС з ТВП у разі, якщо страхувальник відкоригував (зменшив) витрати Фонду та перерахував у повному обсязі до Фонду надлишково отримані кошти протягом звітного періоду. У такому разі в таблиці I зазначеного звіту в рядку 14 слід зазначити суму перерахованих до Фонду коштів; у рядку 21 — відкориговану суму витрат за рахунок коштів Фонду (також слід відкоригувати відповідні рядки таблиці II). У рядку 6 таблиці I залишається сума коштів, отриманих від Фонду. У такому випадку показники рядків 9 та 22 таблиці I збігатимуться, а рядків 10 та 23 − не заповнюють.
Верховний Суд України в постанові від 14.12.2016 р. № 6-788цс16 сформував правову позицію, за якою згідно зі змістом ст. 117 Кодексу законів про працю (далі − КЗпП) у разі невиплати з вини власника чи вповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або вповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Аналіз наведених норм матеріального права надає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, котрі належать йому від власника чи вповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
