Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлено інвалідність» від 27.12.2018 р. № 1162 затвердив Перелік тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право працівнику на отримання відпустки без збереження заробітної плати на дитину, якій не встановлено інвалідність.
Слід нагадати, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншим особам, в разі якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, – не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР).
Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики і визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) Міністерством охорони здоров’я» від 18.12. 2018 р. № 1163 затвердив нові критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики.
Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики, є:
- строк провадження господарської діяльності з медичної практики;
- вид медичної допомоги, яку провадить суб’єкт господарювання;
- дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства під час провадження господарської діяльності з медичної практики;
- результати клініко-експертної оцінки якості надання суб’єктом господарювання медичної допомоги, що проведена протягом останніх двох – п’яти років, які передують плановому періоду;
- кількість спеціальностей, за якими провадиться медична практика;
- кількість позапланових заходів державного нагляду, проведених щодо суб’єкта господарювання протягом останніх двох - п'яти років, що передують плановому періоду.
Віднесення суб’єкта господарювання до одного з трьох ступенів ризику здійснюється з урахуванням суми балів, нарахованих за всіма критеріями від провадження господарської діяльності з медичної практики:
- від 41 до 100 балів – до високого ступеня ризику;
- від 21 до 40 балів – до середнього ступеня ризику;
- від 0 до 20 балів – до незначного ступеня ризику.
Планові заходи державного нагляду (контролю) у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики здійснюються стосовно діяльності суб’єктів господарювання, що віднесені до:
- високого ступеня ризику – не частіше одного разу на два роки;
- середнього ступеня ризику – не частіше одного разу на три роки;
- незначного ступеня ризику – не частіше одного разу на п’ять років.
Державна фіскальна служба України у своєму листі «Щодо справляння акцизного податку за повною ставкою у разі відчуження протягом 365 днів транспортного засобу, ввезеного за зниженими ставками акцизного податку» від 29.12.2018 р. № 40672/7/99-99-19-01-01-17 повідомила таке.
Відповідно до абз. 7 п. 15 підрозділу 5 «Перехідних положень» Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 25.11.2018 р.) у разі відчуження протягом 365 днів із дня реєстрації транспортних засобів, при ввезенні яких було застосовано ставки акцизного податку, визначені цим пунктом, платник податку зобов’язаний сплатити акцизний податок за такі транспортні засоби за ставками, встановленими ст. 215 ПКУ.
Пунктом 8 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 р. № 2611-VIII п. 15 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ виключено.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Отже, якщо при митному оформленні транспортних засобів було застосовано знижені ставки акцизного податку із зобов’язанням сплатити акцизний податок у разі відчуження протягом 365 днів із дня реєстрації цих транспортних засобів, у зв’язку з виключення норми п. 15 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідних положень» ПКУ таке зобов’язання в частині сплати акцизного податку за повними ставками на сьогодні відсутнє.
Національний банк України на своєму сайті повідомив, що за підсумками 2018 року міжнародні резерви України зросли на 10,6% і на 01 січня 2019 року сягнули 20,8 млрд дол. США (в еквіваленті). Такий обсяг резервів не лише перевищив останній прогноз Національного банку, а й сягнув п’ятирічного максимуму – востаннє такий рівень резервів був зафіксований ще у жовтні 2013 року.
Збільшити міжнародні резерви вдалося насамперед завдяки отриманню Україною зовнішнього фінансування та купівлі Національним банком надлишку валюти на міжбанківському ринку.
Загалом станом на 1 січня 2019 року обсяг міжнародних резервів покриває 3,5 місяця майбутнього імпорту і є достатнім для виконання зобов’язань України та поточних операцій Уряду і Національного банку. Водночас важливим фактором збереження макрофінансової стабільності в Україні є продовження співпраці з Міжнародним валютним фондом і зваженої монетарної та фіскальної політики.
Міністерство соціальної політики України наказом «Про затвердження змін до порядку надання роботодавцями Державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» від 23.11.2018 р. № 1763 затвердило відповідні зміни.
Слід нагадати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII внесено зміни до частини другої статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 p. № 5067-VI щодо встановлення підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб квоти в розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV залишилося 10 і менше років.
Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог законодавства, про що роботодавці інформують щороку Державну службу зайнятості у встановленому порядку.
У зв’язку з цим виникла необхідність внести зміни до Порядку надання роботодавцями Державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 р. № 271, з метою приведення його у відповідність до вимог чинного законодавства.
Змінами передбачено, що інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зобов’язані надавати підприємства, установи та організації незалежно від форми власності з чисельністю штатних працівників від 8 осіб (раніше цей обов’язок був для підприємств з чисельністю працівників від 20 осіб). Як і раніше, звітність подається щороку не пізніше 01 лютого після звітного року.
Крім того, в новій редакції викладено термін «квота».
У новій редакції викладено форму бланку інформації про зайнятість і працевлаштування громадян, де необхідно буде зазначати середньооблікову чисельність штатних працівників, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років.
Отже, звітувати про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню за 2018 рік, необхідно до 01 лютого 2019 року за оновленою формою.
У разі невиконання роботодавцем квоти для працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні в межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
