Кабінет Міністрів України запровадить локдаун з 08 по 24 січня 2021 року.
У цей час буде заборонено:
- відвідування закладів освіти будь-якої форми власності, крім дитячих садочків;
- робота кафе, барів та ресторанів (крім доставки та послуги «із собою»);
- проведення всіх масових (розважальних, спортивних, соціальних, рекламних та інших) заходів;
- робота торговельно-розважальних центрів (окрім роботи в них суб’єктів господарювання, зазначених у винятках «Що дозволяється»);
- приймання відвідувачів закладами культури і проведення культурних масових заходів;
- приймання відвідувачів спортивними залами, фітнес-центрами та робота басейнів;
- робота суб’єктів господарювання у сфері торговельного і побутового обслуговування населення (окрім винятків, зазначених в частині «Що дозволяється»);
- робота непродовольчих ринків (робота продовольчих ринків буде дозволена з обмеженнями).
Водночас у період локдауну буде дозволено:
- робота громадського транспорту, міжміське та міжнародне авто-, авіа- та залізничне сполучення;
- торгівля продовольчими товарами;
- торгівля лікарськими засобами, виробами медпризначення та ветпрепаратами;
- торгівля засобами гігієни, засобами зв’язку та кормами для тварин;
- технічне обслуговування та ремонт автомобілів;
- робота автозаправних станцій (без зон харчування);
- робота фінансових установ (банків);
- робота поштових операторів;
- робота перукарень та салонів краси (за попереднім записом);
- робота готелів (зони спільного харчування в них працюватимуть лише з 06:00 до 11:00);
- спортивні заходи професійних клубів без глядачів.
На сьогодні є інформація, що карантинні обмеження можуть бути продовжені до 28 лютого 2021 року.
Кабінет Міністрів України прийняв проєкт постанови «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100» (далі – Порядок № 100).
Ініціатором змін до Порядку № 100 виступило Мінекономіки.
Із Порядку № 100 планується вилучити п. 10, який передбачає коригування середнього заробітку в разі підвищення посадових окладів.
Для роботодавця це, звісно, полегшення із зайвими обтяжливими обрахунками та штрафами, але натомість для працівників – зменшення суми відпускних та компенсацій за невикористану відпустку.
Зміни до Порядку № 100 також передбачають таке.
1. Врахувати всі види відпусток, які передбачені законодавством, при обчисленні середньої зарплати.
2. Спростити обчислення середньої заплати шляхом зміни порядку врахування премій, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу.
При обчисленні середньої зарплати в усіх випадках її збереження враховувати всі суми нарахованої зарплати згідно із законодавством та умовами трудового договору, окрім визначених у п. 4 Порядку № 100.
Премії та інші виплати, які виплачують за два місяці або більш тривалий період, у разі обчислення середньої зарплати планується включати шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості місяців того періоду, за який вона нарахована та пропорційно часу, відпрацьованому у розрахунковому періоді.
3. Доповнити перелік виплат, які не враховують при обчисленні середньої зарплати у всіх випадках її збереження.
4. Прибрати необхідність вилучати із розрахункового періоду час, коли змінилися структура зарплати з одночасним підвищенням посадових окладів (актуально для бюджетників).
5. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховують до розрахункового періоду.
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання одноразової компенсації суб’єктам господарювання. Цей документ визначає умови та механізми надання одноразової компенсації для відшкодування витрат, понесених під час сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Завдяки затвердженому Порядку держава зможе надати компенсації тим підприємствам, які будуть змушені призупинити свою діяльність через карантинні заходи, що можуть бути вжиті для стабілізації епідемічної ситуації в країні.
Для цього Кабмін затвердив Порядок формування та ведення Реєстру набувачів одноразової компенсації суб’єктам господарювання для обліку відповідних показників.
Зокрема, ці порядки визначають:
- вимоги до суб’єктів;
- процедуру подання та розгляду заяв до Державної податкової служби України (далі – ДПСУ);
- встановлення форми подання заяви;
- обрахунок ДПСУ сум компенсації;
- положення щодо ненадання компенсації – наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.
Державна податкова служба України повідомила про відповідальність за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах підприємства.
Порядок визначення строків здавання готівкової виручки (готівки) та ліміту каси встановлено розд. V Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку від 29.12.2017 р. № 148 (далі – Положення № 148).
Згідно з пп. 16 п. 3 розд. I Положення № 148 ліміт залишку готівки в касі (далі – ліміт каси) – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня.
Установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках (п. 48 розд. V Положення № 148).
Відповідно до абзацу першого п. 50 розд. V Положення № 148 установа, підприємство, небанківська установа на підставі Положення № 148 та з урахуванням особливостей роботи зобов’язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений договором банківського рахунку, та не враховується готівка, унесена через платіжні пристрої, що належать небанківським установам. Ліміт каси установи, підприємства, небанківської установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської установи або уповноваженої ним особи.
Готівка не вважається понадлімітною в день її надходження до обслуговуючих банків, якщо вона здана в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, не пізніше наступного робочого дня банку або видана для використання установою/підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання її до банку й одночасного отримання з каси банку) наступного дня на потреби, пов’язані з діяльністю установи/підприємства абз. 1 п. 54 розд. V Положення № 148.
Пунктом 56 розд. V Положення № 148 визначено, що керівники установ/підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог Положення № 148 щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, зазначених у розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Статтею 1644 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (далі – КУпАП) встановлено, що здавання виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій, тягне за собою накладення штрафу на осіб, відповідальних за здавання виторгу, від 17 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від 43 до 175 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено фінансової відповідальності за перевищення встановлених лімітів в касах підприємства.
Отже, за порушення термінів здавання готівкової виручки торговельними підприємствами всіх форм власності, установлених Положенням № 148, яке призводить до перевищення встановлених лімітів в касах, до посадових осіб, відповідальних за здавання виручки, чинним законодавством передбачено адміністративний штраф у розмірах, визначених ст. 1644 КУпАП.
Державна служба України з питань праці поінформувала про особливості використання відпустки повної тривалості та компенсації за невикористану відпустку.
Якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією України та Законом України «Про відпустки» право на відпочинок (щорічну відпустку), то роботодавець, оскільки рішення про надання чи ненадання відпустки належить тільки до його компетенції, має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.
Згідно зі ст. 139 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) працівники зобов’язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.
Водночас згідно зі ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Небажання працівника використати щорічну відпустку повної тривалості і його вимога надати грошову компенсацію враховані у ст. 24 Закону про відпустки. У частині 4 цієї статті зазначено, що за бажанням працівника частину щорічної відпустки цілком правомірно можна замінити грошовою компенсацією, однак тривалість фактично використаної працівником частини щорічної відпустки не може бути меншою ніж 24 календарних дні.
Наприклад, якщо працівник не хоче йти у щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів, йому один раз протягом двох років поспіль можна виплатити грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки терміном шість календарних днів. У таких випадках керівник зобов’язаний видати наказ про надання відпустки зазначеним категоріям працівників згідно з термінами, попередньо узгодженими при складанні графіку відпусток.
Законодавством також не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, не містить заборони працівникові використовувати щорічні відпустки, які йому не було своєчасно надано роботодавцем за попередні роки. У разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.
