Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської діяльності» від 11.11.15 р. № 991 затвердив нові Ліцензійні умови провадження туроператорскої діяльності.
Постановою змінено перелік документів, які необхідно надавати разом із заявою для отримання ліцензії:
- замість відомостей про наявність власного або орендованого службового приміщення (офісу) потрібно буде подати відомості про місця здійснення туроператорскої діяльності (додаток 2 до постанови № 991);
- також тепер необхідно буде подавати завірені керівником (його уповноваженою чи довіреною особою) копії документів (витягів), що підтверджують кваліфікаційний рівень і стаж роботи керівника;
- копію документа, що підтверджує фінансове забезпечення цивільної відповідальності перед туристами (гарантії банку чи іншої кредитної установи), повинен буде завіряти керівник здобувача ліцензії (його вповноважена або довірена особа). Тобто, тепер не треба буде завіряти цю копію нотаріально.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2015 року» від 01.12.15 р. № 26240/10/28-10-06-11 зазначила, що положеннями р. ІІІ ПКУ не передбачено коригування фінрезультату до оподаткування на суму отриманої з 01.01.15 р. і не повернутої поворотної фіндопомоги від неплатника податку на прибуток.
Окрім того, за словами контролерів, за вартістю товарів (робіт, послуг, необоротних активів), придбаних у єдинників, коригувань фінрезультату не передбачено.
Також у листі зауважено: відсутні коригування фінрезультату до оподаткування й на суми відсотків за користування податковим розстроченням. Ці витрати беруть участь під час визначення фінрезультату до оподаткування відповідно до правил бухобліку.
Національний банк України своєю постановою «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній і іноземних валютах» від 27.11.15 р. № 833 уніс зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній і іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.03 р. № 492 (далі — Інструкція).
1. Розділ 2 Інструкції тепер присвячено не тільки ідентифікації, але й верифікації клієнтів. Зазначимо, що під верифікацією клієнта мають на увазі встановлення (підтвердження) суб’єктом первинного фінмоніторингу відповідності особи клієнта (його представника) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним (п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.14 р. № 1702-VII).
Під час ідентифікації й верифікації клієнта банк повинен установлювати ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені ст. 9 зазначеного Закону.
2. Для договорів про спільну діяльність без створення юрособи зняли обмеження на відкриття тільки одного поточного рахунку (у національній і/або іноземній валюті).
3. Інструкцію доповнили вимогою до вповноважених працівників банку засвідчувати своїм підписом/електронно-цифровим підписом роздруковані/скопійовані відомості з Єдиного держреєстру юросіб і фізосіб-підприємців щодо суб’єкта господарювання, отримані у формі відкритого доступу через офіційний сайт Міністерства юстиції України.
4. До Інструкції внесли таку норму для вкладників-підприємств: за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу. Повернення вкладникові — суб’єктові господарювання банківського строкового вкладу й відсотків на його вимогу до спливу строку можливий винятково у випадках, коли це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Зазначимо, що такі умови передбачає ст. 1060 Цивільного кодексу України (далі − ЦКУ). Нова норма Інструкції прийшла на зміну тій, що діяла раніше, згідно з якою нараховані відсотки за внеском (депозитом) суб’єкта господарювання відповідно до договору можуть перераховувати на поточний рахунок чи зараховувати на поповнення внеску (депозиту).
5. Схоже доповнення внесли й для вкладників-фізосіб. В Інструкції було прописано видачу вкладу (або його частини) вкладнику-фізособі на його першу вимогу незалежно від умов договору банківського вкладу. Однак ця умова вже не відповідала ст. 1060 ЦКУ.
Національний банк України постановою «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 04.12.15 р. № 863 продовжив валютні обмеження.
Так регулятор зберіг вимоги щодо:
- обов’язкового продажу надходжень в Україну в іноземній валюті на користь юридичних осіб у розмірі 75%;
- розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів до 90 днів;
- заборони дострокового погашення резидентами кредитів, позик в іноземній валюті за договорами з нерезидентами;
- здійснення перерахунку з поточного рахунку в інвалюті на суму, що не перевищує 150 000 грн на місяць та інші.
Також постановою НБУ впроваджується:
- обмеження щодо переказу валюти у розмірі 150 000 грн не поширюється на безготівкові розрахунки, які здійснюють із використанням електронних платіжних засобів із метою оплати продукції та послуг для власного споживання фізосіб;
- відмінено заборону щодо купівлі інвалюти для подальшого перерахування коштів, отриманих іноземним інвестором від продажу держоблігацій України не лише на фондових біржах, як було раніше, а й поза їхніми межами;
- вимога обов’язкового 75%-го продажу валюти відтепер не поширюється на кредити, які надають резиденту-позичальнику за участю іноземного експортно-кредитного агентства для виконання зобов’язань за імпортним контрактом перед нерезидентом, а також грошове забезпечення (гарантію, заставу, завдаток, депозит), яке нерезидент надає для участі в конкурсних торгах під час здійснення державних закупівель;
- банкам дозволено не здійснювати обов’язкового продажу надходжень, які повертаються за ініціативою іноземного банку-отримувача протягом 7 днів після дня їх перерахування (раніше цей строк становив 2 дні).
Верховний Суд України в постанові «Про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати підприємством у зоні АТО» від 11.11.15 р. у справі № 6-2159цс15 наголосив: за наявності форс-мажорних обставин із підприємства не стягуватимуть на користь працівника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Трудове законодавство не врегульовує відносин із відшкодування майнової та моральної шкоди. Тож до вимог щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди застосовують положення цивільного законодавства.
Особу, яка порушила зобов’язання, звільняють від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Форс-мажорні обставини засвідчує торгово-промислова палата України (також уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати) та видає сертифікат про такі обставини.
Оскільки підприємство мало сертифікат, який підтверджував настання форс-мажорних обставин ще до звільнення працівника, суд відмовився стягнути з екс-роботодавця середній заробіток за час затримки виплати зарплати та відшкодувати моральну шкоду.
Нагадаємо, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) — надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.
