Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання cтворення та діяльності сімейних фермерських господарств».
Цей нормативно-правовий акт спрямований на отримання офіційного статусу сільським населенням, яке працює на своїй землі, що дозволить легально продавати свою продукцію і отримати соціальний захист та право на пенсію.
Документом вносяться зміни до Податкового кодексу України та законів України «Про фермерське господарство», «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Зміни передбачають віднесення до платників єдиного податку четвертої групи фізичних осіб - підприємців, які організували фермерське господарство, за умови відповідності сукупності певних критеріїв та визначення особливостей їх державної реєстрації/анулювання реєстрації, податкового обліку і звітності, сплати єдиного податку тощо. Також міститься встановлення державної допомоги по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (від 10% до 90% мінімального страхового внеску) для кожного із членів фермерського господарства протягом 10 років за рахунок коштів державного бюджету України через механізм доплати на користь застрахованих осіб-членів сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Документом також передбачено уточнення положень щодо створення та діяльності сімейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи.
Реалізація Закону дозволить створити умови для започаткування сімейних фермерських господарств та детінізацїї підприємницької діяльності в агарній сфері, що позитивно вплине на зростання надходжень до місцевих бюджетів від сплати податків і створення нових робочих місць на селі.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації « Про оподаткування ПДВ» від 01.08.2018 р. № 3354/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула питання необхідності коригування податкового кредиту, визначеного за операцією з отримання послуг від нерезидента на митній території України, у разі списання безнадійної кредиторської заборгованості за такі отримані та не оплачені послуги.
Датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (п. 187.8 ПКУ).
Водночас датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН (п. 198.2 ПКУ).
Отже, податковий кредит, сформований на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної, складеної платником податку за операцією з отримання послуг від нерезидента, не підлягає коригуванню при прийнятті рішення про списання безнадійної кредиторської заборгованості за такі отримані та не оплачені послуги. Податкові зобов’язання, нараховані платником податку при отриманні послуг від нерезидента та включені до податкової декларації з ПДВ за відповідний звітний період, при списанні безнадійної кредиторської заборгованості за такі отримані та не оплачені послуги також не підлягають коригуванню.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо оформлення використання книги обліку розрахункових операцій та оформлення прибуткового касового ордеру» від 02.08.2018 р. № 3393/6/99-99-14-05-01-15/ІПК розглянула низку питань, які стосуються оприбуткування готівки при здійсненні пасажирських перевезень.
Щодо оприбуткування готівки
Так, при продажу квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю на автомобільному транспорті РРО та РК не застосовується. При цьому Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.05.2006 р. № 503.
Для обліку руху готівки при наданні послуг з пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах, суб'єкт господарювання може використовувати КОРО на окрему господарську одиницю (автобус, маршрутне таксі, тощо), яка заповнюється на підставі розрахункових документів (квитків).
Приймання готівки від водія (автобус, маршрутне таксі, тощо), оформлюється касиром прибутковим касовим ордером на загальну суму згідно запису у КОРО.
Щодо обліку бланків квитків на проїзд
Оскільки, наразі не встановлено книг спеціальної форми та відповідного порядку їх заповнення для суб'єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів та багажу в автотранспорті, то до запровадження нової форми документа для відображення обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом та готівки, отриманої від перевезень пасажирів і багажу суб'єктам господарювання, ДФС вважає за можливе використовувати форму КОРО на господарську одиницю, здійснюючи у ній записи у зручний для суб'єкта господарювання спосіб, не порушуючи при цьому вимог чинного законодавства.
Отже, для обліку руху готівки при наданні послуг з пасажирських перевезень автомобільним транспортом на міських маршрутах суб'єкт господарювання може використовувати КОРО на окрему господарську одиницю, яка заповнюється на підставі розрахункових документів (квитків).
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податкової консультації «Щодо оприбуткування готівкових коштів» від 26.07.2018 р. № 3288/6/99-99-14-05-01-15/ІПК роз'яснила, що 1 червня 2018 р. після внесення змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148, касова книга не використовується, якщо у відокремлених підрозділах підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО (КОРО), здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень проводиться на підставі даних розрахункових документів шляхом формування і друку фіскальних звітних чеків та їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО (занесення даних розрахункових квитанцій в КОРО).
При цьому, в консультації відзначається, що якщо інкасація проводиться інкасаторською службою банку з магазинів, які є підрозділами суб'єкта господарювання, то в касовій книзі головного підприємства такі операції не відображаються.
Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо включення до складу витрат витрати на відрядження» від 30.07.2018 р. № 3313/6/99-99-15-02-02-15/ІПК повідомила: якщо підприємство фінансують не з бюджету, добові для закордонного відрядження не оподатковують ПДФО, якщо їх сума не перевищує 80 євро за кожен календарний день такого відрядження. Податковий кодекс України не встановлює граничного розміру витрат на оплату вартості проживання у закордонному відрядженні.
Крім того, норми ПКУ не передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат на відрядження для оподаткування податком на прибуток.
Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» від 27.06.2018 р. № 589 внесло зміни до Порядку обліку платників податків і зборів.
Відтепер повідомлення про взяття на облік/зняття з обліку платника податків у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) за формою № 11-ОПП було оновлено.
Форма № 11-ОПП використовується для інформування контролюючим органом за новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків, яке надсилається контролюючому органу за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання).
За формою № 1-РПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» контролюючі органи вносять відповідні зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Відповідною позицією доповнили форму № 1-РПП. При поданні заяви за формою № 1-РПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» заповнюються дані про контролюючий орган, код ЄДРПОУ, повне найменування та головного бухгалтера постійного представництва нерезидента в Україні.
За заявою за формою № 1-ОПП, або за формою № 1-РПП із позначкою «Зміна місцезнаходження, пов'язана із зміною адміністративного району, або включення/невключення до Реєстру ВПП», або за формою № 5-ОПП із позначкою «Зміна місця проживання, пов'язана із зміною адміністративного району», поданої платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням, здійснюватиметься процедура переведення платника податків.
Підтвердженням припинення незалежної професійної діяльності є відомості (витяг) відповідного реєстру, до якого вноситься інформація про державну реєстрацію такої діяльності, щодо припинення, або зупинення, або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу.
Верховний Суд України своєю постановою від 22.05.2018 р. у справі № К/9901/27053/18|815/2405/16 підтримує висновки судів попередніх інстанцій про те, що помилкове зазначення коду бюджетної класифікації в платіжному дорученні на сплату податку не є підставою вважати, що платник податків не сплатив податок вчасно. Аналогічну думку було висловлено ВСУ в постановах від 16.06.2015 г. у справі № 21-377а15 і від 02.12.2015 р. у справі № 826/6059/13-а.
У всіх рішеннях ВСУ наполягає на тому, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що в термін, передбачений п. 57.1 ПКУ, платник податків не вчиняв дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Допущення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в термін, встановлений п. 57.1 ПКУ, має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова. Отже, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених п. 126.1 ПКУ. Оскільки такі суми зараховуються на казначейський рахунок, то помилкове зазначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений ПКУ термін, а отже, і для застосування на підставі п. 126.1 ПКУ штрафних санкцій.
