Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 31.03.15 р. № 1067-VIII. Відтепер під час створення фермерського господарства його засновники можуть обирати, створювати його як юридичну особу або ж фізособу-підприємця.
Фермерське господарство, зареєстроване як юрособа, має статус сімейного фермерського господарства за умови, що в його підприємницькій діяльності використовують працю членів такого господарства, якими є винятково члени однієї сім'ї.
Сімейне фермерське господарство без статусу юрособи організовує фізична особа-підприємець самостійно або спільно з членами її сім'ї на підставі договору про створення сімейного фермерського господарства. Цей договір має бути нотаріально посвідченим.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо питань підтвердження довідки про обсяг поставленої підакцизної сировини» від 15.04.2016 р. № 8611/6/99-99-15-03-03-15 повідомила: після запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального (далі – СЕАРП), тобто після 01.03.2016 р., товариство не може скористатися механізмом зменшення суми акцизного податку до сплати на суму акцизного податку, розраховану для сировини, з якої сплачено акцизний податок, визначений п.п. 2, 3 підрозділу 5 р. ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі − ПКУ), оскільки такий механізм є тимчасовим і діяв до запровадження СЕАРП. Під час функціонування СЕАРП застосовуються норми пп. 217.1.6 ПКУ.
Порядок електронного адміністрування реалізації пального затверджено постановою Кабінету Міністрів України (далі − КМУ) від 24.02.2016 р. № 113 (далі − Порядок № 113). Пунктом 35 Порядку № 113 визначено механізм оформлення заявки на поповнення обсягів залишку пального, у якій зазначаються обсяги залишку пального, що збільшуються або зменшуються. Такий самий механізм передбачено пп. 232.4.3 ПКУ.
При цьому для обчислення зменшення суми акцизного податку платник має отримати від виробника чи імпортера підакцизної сировини довідку про обсяг поставленої підакцизної сировини (із зазначенням найменування покупця (отримувача) підакцизної сировини, відомостей про відповідні суми сплаченого акцизного податку та переліку податкових накладних із податку на додану вартість, оформлених на постачання такої сировини) та підтвердження контролюючого органу про зарахування акцизного податку до бюджету. Таке підтвердження надається виробнику чи імпортеру підакцизної сировини контролюючим органом за його місцезнаходженням протягом одного робочого дня після звернення шляхом надання відповідної довідки (пп. 3 п. 13 підрозділу 5 р. ХХ «Перехідних положень» ПКУ).
Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо припинення трудових відносин» від 02.03.2016 р. № 60/06/186-16 повідомило: якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема, переїздом на нове місце проживання, власник або вповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Відповідно до ст.ст. 38, 39 Кодексу законів про працю (далі − КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, і строковий трудовий договір, попередивши про це власника чи вповноважений ним орган письмово за два тижні.
У разі неможливості з певних причин здійснити припинення трудових відносин відповідно до порядку, установленого нормами чинного законодавства, зазначені відносини припиняються в судовому порядку.
Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо оплати праці працівника під час відрядження» від 06.03.2015 р. № 141/18/99-15 розглянуло зазначене питання.
Так, за час перебування працівника у відрядженні згідно з наказом керівника підприємства йому мають здійснити виплати, передбачені ст. 121 КЗпП.
Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати не може бути нижчим від середнього заробітку, що зберігається за працівниками на всі робочі дні у відрядженні за графіком, установленим за місцем постійної роботи. Тобто у випадку направлення співробітника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного та денного заробітків відповідно до умов трудового договору й у разі, якщо денний заробіток вищий від середнього, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.
Також в листі згадано, що відповідно до ст. 265 КЗпП особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в листі «Щодо вартості експлуатації орендованої будівельної техніки» від 21.03.2016 р. № 7/15-2930 роз’яснило порядок врахування трудовитрат робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні орендованої будівельної техніки, що використовується на будівництві об'єкта, під час обчислення вартості будівництва.
Так, при укладанні договору оренди будівельної техніки сторонами зазначаються умови її експлуатації.
Якщо відповідно до договору оренди експлуатація орендованої будівельної техніки здійснюється машиністами підрядника при визначенні вартості виконаних підрядних робіт, що здійснюються із застосуванням такої техніки, загальновиробничі й адміністративні витрати, а також прибуток ураховуються в цілому щодо об'єкта будівництва й обчислюються з урахуванням трудовитрат машиністів, зайнятих на керуванні й обслуговуванні орендованих машин і механізмів.
Якщо договором оренди зазначено, що експлуатація орендованої будівельної техніки здійснюється машиністами орендодавця, у такому випадку загальновиробничі й адміністративні витрати, а також прибуток об'єкта будівництва в цілому обчислюються без урахування трудовитрат машиністів, зайнятих на керуванні й обслуговуванні орендованої будівельної техніки.
Національний банк України (далі − НБУ) на своєму сайті оголосив, що готується до скасування заборони на купівлю і перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон іноземному інвестору дивідендів, яка затверджена Постановою Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.03.2016 р. № 140.
З цією метою 26.04.2016 року регулятор надіслав банкам електронне повідомлення № 25-0005/36769 з проханням провести роботу з їхніми клієнтами для визначення намірів щодо повернення дивідендів за кордон.
Здійснити репатріацію дивідендів зможуть:
- іноземні інвестори (у випадку, коли такі операції здійснюватимуться з використанням інвестиційного рахунку);
- емітенти корпоративних прав/акцій/інвестиційних сертифікатів, за якими здійснюється виплата дивідендів (у випадку, коли сам емітент здійснює купівлю/перерахування іноземної валюти за кордон);
- депозитарна установа, що обслуговує рахунок в цінних паперах депонента-іноземного інвестора та забезпечує виплату за кордон дивідендів за цінними паперами.
Кожна із зазначених осіб повинна обрати лише один уповноважений банк для проведення цієї операції. За спроби провести виплату дивідендів через декілька банків клієнт не буде допущений до цих операцій.
Банки, у свою чергу, мають зібрати у клієнтів та надати НБУ до 20.05.2016 р. інформацію про:
- особу, що здійснюватиме купівлю/перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон дивідендів;
- уповноважений банк;
- період, за який виплачуються дивіденди, рік;
- загальну сума дивідендів, які підлягають поверненню за кордон іноземному(-им) інвестору(-ам), грн (для цілей заповнення форми перерахунок здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на 26.04.2016 р.).
На основі отриманих даних НБУ розробить графік та порядок репатріації дивідендів. Виплати дивідендів в іноземній валюті за кордон здійснюватимуться поступово протягом певного періоду.
Нацбанк планує скасувати заборону на репатріацію дивідендів та оголосити відповідний графік і порядок після завершення другого перегляду Програми розширеного фінансування з Міжнародним валютним фондом.
Верховний суд України в постанові від 20.04.2016 р. у справі № 6-100цс16 дійшов висновку: вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати:
1) чи становить виконання операцій, пов’язаних із таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача;
2) чи має виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер із наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Трудовий договір з ініціативи власника чи вповноваженого ним органа може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні чи культурні цінності, якщо такі дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника чи вповноваженого ним органа (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП).
Розірвання трудового договору з цієї підстави можливе за таких умов:
- безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);
- винна дія працівника;
- втрата довіри до працівника з боку власника чи вповноваженого ним органу.
Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави вважати, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків або наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довіри може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові чи товарні цінності (здійснює їх приймання, зберігання, транспортування, розподіл тощо), вчинив умисно чи необережно такі дії, які дають власнику чи вповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил здійснення операцій із матеріальними цінностями).
