Платник податків подав податкову декларацію, але з часом виявив у ній неточності, які потрібно скоригувати. Проте за ці періоди уже минув строк позовної давності. Як виправити помилки у «простроченій» звітності – далі.
Правові основи
Згідно з абз. 1 та 4 п. 50.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у разі, якщо в майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (зокрема за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнювальний розрахунок до такої звітності за формою чинного на час подання уточнювального розрахунку.
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 102.1 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ПКУ, управі провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 392 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пп. «б» п. 176.2 ПКУ особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Такий розрахунок подається лише в разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) й Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4.
Зважаючи на те, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, право подання податковим агентом уточнювального Розрахунку з додатком 4ДФ до нього можливе винятково протягом зазначеного терміну, а отже, подати вказаний Розрахунок після строку позовної давності положеннями ПКУ не передбачено.
Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування ЄСВ, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Отже, страхувальник вправі виправити помилки в раніше поданій звітності за періоди, за якими минув строк позовної давності.
